ІСУС ХРИСТОС – НАШ ГОСПОДЬ
Багато людей сьогодні відкривають наново Ісуса з Назарету – бо ніхто, крім Нього, не наважився вказати на соціальну несправедливість тих часів, на принизливе становище бідних, на зневажену гідність жінки. Ісус Христос цінував дітей, лікував хворих – і через заповідь любові відкрився на всіх.
Однак, нелегко зустріти людей, які послідовно йдуть за Ісусом Христом, які сприймають Його, як свого Господа, які насправді Його наслідують: “беруть хрест і мають відвагу нести його разом з Ним.” (пор. Мк 8, 34-37). Сучасна людина боїться такого зв’язку з Ісусом.
А втім саме у цьому полягає буття справжнього християнина. Саме у цьому послідовному зв’язку з Ісусом – аби дозволити Йому керувати нашим серцем і нашою волею; аби прийняти Його Євангеліє всім нашим життям; аби приєднатися до Його учнів, з’єднатися з Його Церквою.
У Велику П’ятницю 1807 року, під час Літургії відкриття Святого Хреста, Євген де Мазенод відчув надзвичайну любов до Ісуса Христа. То була зустріч з Ісусом, яка на всьому його житті залишила незгладний відбиток.
Ісус Христос покликав його йти за Ним, і для Євгена розпочалася дорога все глибшого єднання з Богом. У тій зустрічі з Ісусом на перший план вийшло те, що в зневаженій, приниженій, просто приреченій на смерть Церкві тих часів побачив зневаженого, приниженого і “з болотом змішаного” Ісуса на хресній дорозі та в жорстокій смерті на хресті.
На цьому справжньому спогляданні Ісуса і Його Церкви зосереджується вся справа його життя. Бути з Церквою означало для Євгена те саме, що і нести з Ним хрест. Любити Церкву -означало для нього бути на стороні розіп’ятого Спасителя. В одному зі своїх циркулярів 1853 року Євген де Мазенод писав: “Кожен, хто хоче до нас приєднатися, мусить палати любов’ю до нашого Господа Ісуса Христа.”
Молитва
– Отче наш, Радуйся…, Слава…
-Господь мій і Бог мій!
Вчини, щоб я збільшив свою готовність любити Тебе не тільки вдвічі чи втричі, а ще більше.
Я б хотів Тебе любити не тільки своєю невмілою, обмеженою любов’ю, але й так, як це робили Твої святі, так, як любила і любить Тебе Твоя Мати.
Яка безмірна любов до Тебе лине з цих слів, написаних Євгеном в 1811 році!
Господи, збільши в нас любов до Тебе!
Нехай наново пробудиться вона в Твоїх слугах, які її втратили, і розпали її в тих, які про Тебе ще не чули.
За нас Ти віддав усього себе!
Нехай кров, пролита Тобою, і Твоє приниження не будуть даремними. Амінь.
- Святий Євгене,
В тобі Ісус неначе наново народився, в тобі зростав, стільки вбогих і принижених зазнали любові завдяки тобі.
Випроси для нас живу віру, надію і впевненість, що колись Бог в любові притягне нас до себе в Ісусі Христі. Амінь.
_______________________________
Молитву можна розширити:
- роздумами над текстами: Мк 1, 16-20; 2, 13-17; 3, 13-19; 10, 17-31;
- помолившись V радісну таємницю Розарію: “Котрого Ти, Діво в святині віднайшла”;
- постановою приймати з терпеливістю всі завдання завтрашнього дня.