Історія присутності Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні
Місіонери Облати Непорочної Марії розпочали своє служіння в Україні восени 1989 року на запрошення настоятеля парафії в Барі — о. каноніка Броніслава Бернацького, який згодом став єпископом-ординарієм Одесько-Сімферопольської дієцезії.
Першими отцями, що прибули з Польщі, були о. Кшиштоф Бородзєй OMI та о. Яцек Пиль OMI. У 1990 році вони переїхали до Жмеринки, де протягом року допомагали настоятелю о. Миколі Гуцалу у душпастирській праці. У тому ж році отці почали доїжджати до парафії св. Йосипа в Гнівані, яку в 1991 році офіційно прийняли під свою постійну опіку. Того ж року в Гнівані було засновано перший дім Облатів в Україні.
Восени 1991 року о. Кшиштоф Бородзєй вирушив до Києва, де розпочав душпастирське служіння в парафії св. Миколая. Тим часом о. Яцек Пиль зайнявся відновленням зруйнованого неоготичного храму в Гнівані, який 14 вересня 2006 року урочисто відзначив 100-річчя своєї консекрації.
Згодом Облати заснували нові доми й почали душпастирську працю в інших містах: у Чернігові (1994 р.) та Славутичі (1996 р.). 14 вересня 1997 року було офіційно створено Делегатуру Польської Провінції Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні. Першим настоятелем Делегатури став о. Яцек Пиль OMI, який виконував це служіння до 14 вересня 2006 року.
Протягом цього періоду були засновані нові чернечі доми та парафії під опікою Місіонерів Облатів у Центральній та Східній Україні: в Обухові (1998 р.), Кривому Розі (1998 р.), Євпаторії (1999 р.), Полтаві (2003 р.). З 2006 по 2012 рік настоятелем Делегатури був о. Радослав Змітрович. З 22 грудня 2012 року настоятелем Делегатури є о. Павло Вишковський OMI. Нині настоятелем делегатури є о. Віталій Подолян ОМІ.
Фейсбук-сторінка нашої делегатури: https://www.facebook.com/uaoblaty/
Місіонери Облати Марії Непорочної – біритуалісти
На початку варто сказати хто такий біритуаліст. В контексті римо-католицької Церкви, це є священник, який відправляє Євхаристію в західному та східному обрядах. Для того, щоб священник міг бути біритуалістом має бути необхідність запевнення вірним релігійних потреб в їхньому обряді, східному чи західному, за відсутності священників чи малій їхній кількості відповідного обряду. Священник – біритуаліст може бути з самого права, тобто наприклад був охрещений вихований у східному обряді та потім прийняв свячення за згодою єпископів в західному обряді або єпископ священника делегує до спільноти вірних іншого обряду, який є в єдності з католицькою Церквою. Тобто служіння в двох обрядах може бути, як постійне так і тимчасове.
На території східної Європи це було і є досить поширене явище. Є багато згромаджень та орденів, також і в Україні, які служать в двох обрядах між іншим це: капуцини, місіонери Вікентія де Поля, редемптористи, оріоністи, єзуїти…
Натомість в нашому згромаджені Місіонерів Облатів Марії Непорочної маємо на сьогоднішній день двох Облатів. Першим є о. Андрій Гавліч ОМІ, який був охрещений і вихований в греко-католицькій Церкві та потім, будучи молодим юнаком зустрів Місіонерів Облатів Марії Непорочної в Іспанії де перебував на заробітках. Після знайомства з місіонерами вступив до нашого ордену. Потім навчався та був формований в Іспанії, Італії та Україні. Оскільки наше згромадження не має східної лінії місіонерів тому приймав свячення в західному обряді та при свячення отримав дозвіл виконувати служіння в двох обрядах: латинському та візантійсько-українському в якому був охрещений та вихований. На сьогоднішній день о. Андрій служить в Іспанії.
Іншим прикладом є місіонер облат о. Ярослав Кендзя ОМІ. Цей місіонер належить до облатської спільноти в Кодні (східня Польща). В зв’язку з потребою вірних та браку священників, які належали би до візантійсько-слов’янського риту в місцевості Костомлоти за згодою провінційного настоятеля проходить приготування до служіння в двох обрядах.
Якщо подивимося трішки в нашу історію то можемо помітити, що кількість місіонерів Облатів, які служили в двох обрядах була досить великою. Андрій Тломацький в своїй праці про структуру життя і віровизнання в Кодні в 1918-1944 роки подає конкретні прізвища місіонерів, які служать в неоуніцкій парафії Святого Духа в Кодні між іншим це були наступні отці: o. Я. Лопушанський OMІ, o. Владислава Лучак ОМІ, о. Ян Ястшембський ОМІ. Більше того пан Андрій стверджує, що тодішній провінційний настоятель о. Ян Наврата ОМІ, висилає на Волинь до семінарії східного обряду 30 місіонерів Облатів, які мають служити в двох ритах – українцям, які проживали в східних регіонах Польщі, а саме Підляшшя та Волинь. Нова унія повстала при Конгрегації у справах Сх. Церков від 10 грудня 1923, якою врегульовувався статус нового обряду, який у документах іменувався “ritus bisantico-slavicus”, або “greco-slavicus”, мала за мету євангелізування в східному обряді близькому ментальності в Україні Росії та Білорусії. Початково місіонери мали служити українцям та білорусам, а потім росіянам. Мовою літургії були українська та білоруська та часами російська мови.
Відносно точної кількості приготовлених бірітуалістів не маємо точної інформації натомість о. Юзеф Нєслоний ОМІ, який на сьогоднішній день відповідає за архіви нашого згромадження підтверджує інформацію про служіння в двох обрядах великої кількості Облатів на західній частині сьогоднішньої України та східної частини Польщі тобто іде мова про частину Галичини, Волинь, Полісся та Підляшшя. При чому о. Юзеф зазначає, що потрібно розрізнити служіння бо частина місіонерів була приготовленими до служіння в східних ритах, а частина служила без тієї підготовки. При чому служіння було у візантійсько-слов’янському риті та у візантійсько-українському.
О. Юзеф Нєслоний ОМІ, подає такі прізвища місіонерів Облатів, які були по семінарії в м. Дубні: о. Ястшемський Ян ОМІ, о. Лучак Владислав ОМІ, о. Матура Антоній ОМІ, о. Панек Ян ОМІ, о. Поточний Антоній ОМІ, о. Поранкєвіч Едмунд ОМІ
За словами о. Юзефа маємо також і інших облатів : о. Ян Кулявий ОМІ, о. Гшесік Антоній ОМІ, о. Адамскій Фелікс ОМІ, о. Новачек Войцєх ОМІ, о. Подлескій Алозій ОМІ, о. Напєрала Юзеф ОМІ, о. Людвік Вродарчик ОМІ.
Ідея євангелізації в східних обрядах була придушена між іншим з причин переслідування Церкви комуністичним режимом, переселенням населення польсько-українського та не бажанням польської влади підтримати Нову Унію. Незважаючи на це маємо гарно записану карту служіння в двох ритах Місіонерів Облатів Марії Непорочної нашої Польської провінції – українському населенню. Варто про це пам’ятати особливо нам місіонерам облатам, які служать в Україні, що так насправді служіння українському населенню місіонерів Облатів розпочалося ще в 30 – х роках ХХ ст.
Брат Ян Матушик OMI народився 15 серпня 1964 року в селі Райча (Польща). У 1978–1981 роках навчався в механічному училищі, після чого працював у Венгерській Гурці. У 1983–1985 роках проходив військову службу, а в наступні роки працював оператором шахтного стволу на шахті. Також здобув фах кухаря.
2 лютого 1993 року розпочав постулат у Згромадженні Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Смолянах, а 1 вересня того ж року вступив до новіціяту на Святому Хресті. Перші чернечі обіти склав 8 вересня 1994 року.
Після складання обітів служив у різних облатських спільнотах у Польщі. У 1994–1998 роках був кухарем монастиря на Святому Хресті, у 1998–2000 роках виконував обов’язки господаря дому в Захутині, а в 2000–2010 роках служив кухарем в облатській спільноті у Варшаві.
1 липня 2010 року був скерований до Делегатури Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні. У 2010–2011 роках служив економом спільноти в Тиврові. Згодом, у 2011–2014 роках, був економом та опікуном реколекційного дому в Обухові. Від 2014 року до кінця життя служив економом облатської спільноти в Тиврові, водночас виконуючи обов’язки настоятеля дому та опікуючись реколекційним осередком.
До облатського згромадження вступив у віці 28 років. Протягом двадцяти шести років чернечого життя служив у різних облатських спільнотах Польщі та України, з яких останнє десятиліття присвятив служінню в Україні. Його знали як відкриту, доброзичливу та гостинну людину, готову допомогти кожному, хто потребував підтримки. Брат Ян був вірним облатському покликанню, відзначався любов’ю до Церкви, Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа.
Помер 7 листопада 2020 року у Вінниці на 56-му році життя. Похований на облатському цвинтарі в Тиврові. Пам’ять про нього зберігається серед співбратів, друзів і всіх, кому він служив своїм життям та свідченням віри.
Облати – епископи в Україні
отець Яцек Пиль ОМІ – єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії
Народився 17 серпня 1962 року в місті Гарволін (Польща). Був охрещений у парафіяльному костелі святої Ядвіґи в Самогощі, а дитинство і юність провів у селі Подленж.
У 1977 році вступив до Малої семінарії Місіонерів Облатів Марії Непорочної в Марковіцах. Новіціят проходив у 1981–1982 роках у монастирі на Святому Хресті поблизу Кельце. Перші чернечі обіти склав 8 вересня 1982 року. У 1982–1988 роках навчався у Вищій духовній семінарії облатів в Обрі. 17 червня 1987 року був висвячений на диякона, а 20 червня 1988 року отримав священничі свячення з рук архієпископа Познанського Єжи Строби. Після завершення богословських студій здобув ступінь магістра богослов’я, захистивши працю на тему споглядального виміру Конституцій і Правил Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Навчався в Університеті імені Адама Міцкевича в Познані.
У 1988–1990 роках служив помічником наставника новіціяту в облатському монастирі на Святому Хресті. У 1990 році розпочав місіонерське служіння в Україні. Працював вікарієм у парафіях Жмеринки, Мовчан і Тарасівки, а згодом настоятелем у Гнівані, Сутисках і Тиврові.
У 1997–2006 роках протягом трьох каденцій був першим настоятелем Делегатури Місіонерів Облатів Марії Непорочної в Україні. У різні роки здійснював душпастирське служіння в багатьох містах України, зокрема в Кривому Розі, Євпаторії, Полтаві, Лубнах, Миргороді, Кременчуці, Горішніх Плавнях, Ніжині, Прилуках, Чернігові та Сновську. Також був настоятелем облатської спільноти в Чернігові та служив у Тиврові.
23 листопада 2012 року Папа Бенедикт XVI призначив о. Яцека Пиля OMI титулярним єпископом Новасінни та єпископом-помічником Одесько-Сімферопольської дієцезії. Єпископські свячення він прийняв 5 січня 2013 року в Одесі. Головним консекратором був єпископ Броніслав Бернацький, а співконсекраторами — архієпископ Львівський Мечислав Мокшицький та тодішній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Томас Едвард Ґалліксон.
Від 2013 року єпископ Яцек Пиль OMI здійснює своє служіння на території Криму. 22 грудня 2014 року Святим Престолом був призначений Делегатом Пастирського округу Римсько-Католицької Церкви в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
Єпископ Яцек Пиль OMI належить до покоління облатів-місіонерів, які після відновлення церковних структур на теренах колишнього Радянського Союзу присвятили себе розбудові та розвитку Католицької Церкви в Україні, особливо на півдні країни та в Криму.
отець Радослав Змітрович ОМІ – єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії
Народився 2 вересня 1962 року в Гданську (Польща). У 1981 році вступив до новіціяту Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Довічні чернечі обіти склав 21 травня 1982 року остаточно пов’язуючи своє життя з облатською харизмою. Священничі свячення отримав 17 червня 1989 року з рук єпископа Станіслава Напєрали.
Після свячень служив у Познані та працював у нижчій семінарії облатів у Марковіцах. У 1997–2000 роках здійснював місіонерське служіння в Туркменістані. Згодом розпочав душпастирську працю в Україні, а в 2006 році був призначений настоятелем Делегатури Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні.
29 листопада 2012 року Папа Бенедикт XVI призначив о. Радослава Змітровича OMI єпископом-помічником Кам’янець-Подільської дієцезії та титулярним єпископом Гипсарії. Єпископські свячення він прийняв 9 лютого 2013 року з рук ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії єпископа Леона Дубравського OFM.
Від 2013 року єпископ Радослав Змітрович OMI служить як єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні. У своєму служінні поєднує місіонерський дух облатського покликання з турботою про розвиток Церкви та євангелізацію в Україні.
Навчався в Університеті імені Адама Міцкевича в Познані. Багаторічне душпастирське, місіонерське та єпископське служіння зробило його однією з важливих постатей Римсько-Католицької Церкви в Україні та в облатській спільноті.
(джерело: Вікіпедія, catholic-hierarchy.org)