Іс 56, 1. 6-7; Рим 11, 13-15; Мт 15, 21-28

 Вдивляючись у безкраю далечінь океану або в нічне небо, всіяне міріадами зірок, ми усвідомлюємо велич і неосяжність Творця. Його невидима присутність наповнює і животворить кожну частинку всесвіту. Божа любов і досконалість відбиті у всьому творінні: у цвітінні та пахощах квітки, в чарівності метелика, в сяйві веселки на обмитому дощем небосхилі, в неповторності кожного сходу і заходу сонця. Божа любов безмежна і всеосяжна, вона щедро виливається на цей світ.

1 Цар 19, 9. 11-13; Рим 9, 1-5; Мт 14, 22-30

В сьогоднішньому першому читанні - в першій Книзі Царів ми чули про зустріч пророка Іллі з Богом. Постараймося запитати себе сьогодні: Чи здатні ми розпізнати голос Бога в подиху "тихесенького лагідного вітерця"? Це залежить від того, наскільки глибока наша віра. Чи віримо ми що Бог насправді може говорити з нами? Якщо ні, то звернімося до Святого Письма: там ми знайдемо багато прикладів, як Бог говорить до людини. Звертаймося до нього знову і знову, доти, доки не відчуємо, що Святий Дух наповнив нас радістю і надією.

За 9, 9-10; Рим 8, 9. 11-13; Мт 11, 25-30 "

Я розпланував усі справи, котрі мені необхідно було зробити. Намагався чітко дотримуватися цього графіка, але мені все одно катастрофічно бракує часу, і я задихаюся від утоми". Такі слова могли б, напевно, сказати багато хто з нас.