Саме навчання без давання прикладу завжди є мертвим. Досконало це розумів майбутній святий Євген де Мазенод. В часі духовних вправ зробив такий запис: «зглиблювати, розважати, відновлюватися і бути вірним, чувати над собою. Назовні ж давати приклад своїм життям. Живучи чеснотами»[1]. Вважав, що є це однин із засобів, щоб «будучи єпископом самого себе вести до спасіння та допомогти іншим осягнути спасіння»[2]. Були це не лише пусті слова записані в часі реколекцій, лише програма життя в служінні вбогим.
Одним із прикладів, віддання усіх своїх сил на служіння убогим. Можна назвати роки 1835-1837. Був то дуже важкий час для дієцезії в Марсилії, тому що панувала епідемія холери.[3]. Тоді єпископ де Мазенод не залишив довіреної йому вівчарні, лише ризикуючи власним життям. Пробував допомагати хворим та умираючим в спосіб матеріальний та духовий.[4]. Була це справа дуже потрібна, а «плід тієї допомоги не можна виміряти жодними мірками, оскільки приніс він потіху для серця та підніс на духу мешканців Марсилії»[5]. Було це велике свідоцтво відданості та любові до людей вбогих та тих, які зносили терпіння.
Нав’язуючи до особистого прикладу варто подивитися, що сам Євген де Мазенод говорить про це. В одному із листів до о. Ауберта (o. Auberta) настоятеля облатського дому в Екс, пише так: «Моє місце є тут (біля хворих). Мабуть розумієш, що очікують від мене особистого прикладу відваги»[6]. Виразно видно, що єпископ де Мазенод добре розумів істоту свого покликання: був добрим душпастерем, який не залишив довірених йому вірних будучи «день і ніч до диспозиції хворих»[7].
Згідно з даними епідемії, які маємо в 1837 році від епідемії в Марсилії щоденно помирали сотні осіб[8]. Рішення Євгена де Мазенода, щоб залишитися із людьми хворими і їм допомагати є виразом героїзму. Був то свідомий вибір служіння найбільш потребуючим із готовністю віддати власне життя заради рятунку ближнього. В серці єпископа де Мазенода панувала любов до убогих в яких терпінні бачив терпіння самого Ісуса Христа.
Святий Євген де Мазенод є засновником місійного Ордену Місіонерів Облатів Марії Непорочної. Сьогодні передусім для нас його духових синів, але і для кожного християнина є прикладом любові і самопожертви потребуючих. Тому, що «Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів». (Йн 15,13)
Джерела:
[1] Є. дe Мазенод, Rekolekcji przygotowujące do objęcia stolicy biskupiej w Marsylii, 05.1837, w: PD, t. 15, стр. 275.
[2] Тамже.
[3] Пор. P. Zając, Św. Eugeniusz de Mazenod, Kraków 2011, стр. 77.
[4] Тамже.
[5] Є. дe Мазенод, цит за: B. Dullier, Święty Eugeniusz de Mazenod, Biskup, Lyon 1999, стр. 11.
[6] Є. дe Мазенод, List do Auberta, 1935, цит. зa: R. Boudens, J. Katzer, Eugeniusz de Mazenod. Miał serce wielkie jak świat, Poznań 1995, стр.146.
[7] R. Boudens, J. Katzer, Eugeniusz de Mazenod. Miał serce wielkie jak świat, Poznań 1995, стр.146.
[8] Тамже.