На початку серпня в Екс-ан-Провансі, у Франції, де розташований дім першої облатської спільноти та де розпочав свою діяльність наш засновник святий Євген де Мазенод, відбулася зустріч GECO (італ. Giovani Europei e Carisma Oblato – Європейська Молодь та Облатська Харизма). Це міжнародна зустріч молоді з різних європейських країн, де служать Місіонери Облати Марії Непорочної. Протягом кількох днів учасники разом моляться, навчаються, діляться досвідом, знайомляться з історією та харизмою облатів й роздумують над тим, як молодь може продовжувати місію Церкви у своїх країнах.
Від України було 3 учасниці з різних парафій, зокрема і облатських: Марія-Тереза Шибанова з парафії св. Миколая в Києві, Марія Баня, з парафії св. Йосифа м. Гнівань та Анастасія Кокиза з с. Козлівка Вінницької області, яка зокрема була і серед організаторів цієї зустрічі.
Українські акценти зустрічі
Одним із перших заходів став «Фестиваль націй», під час якого кожна країна мала можливість представити свою культуру, зокрема через гастрономію. Україна ж представила себе значно ширше: звучали українські пісні, всі охочі могли взяти наліпки з українською символікою, а на нашому столику майорів прапорець України. Під час неформального спілкування учасники цікавилися ситуацією в Україні, ставили запитання та запевняли у своїх молитвах. Окрім цього, під час зустрічі відбулося невелике паломництво до одного з містечок Провансу — близько 15 кілометрів в один бік — до місць, пов’язаних зі святим Євгеном.
«Напевно, всі знають, що останній рік я маю травмоване коліно, тому ходити мені важко. Однак я вирішила пожертвувати це паломництво та свої 24 години на кордоні за наших Захисників і Захисниць, за якнайшвидшу Перемогу та мир в Україні» – пригадує Марія-Тереза Шибанова.
Молитва, яка дає надію
Важливими моментами зустрічі були також адорація Пресвятих Дарів та євангелізаційна молитву для місцевих жителів і гостей міста. І там і там ми співали пісні прослави українською.
В останній день зустрічі молодь вирушила до Марселя, де відвідала дві найбільші святині міста. Перша — базиліка Нотр-Дам-де-ла-Гард, будівництво якої розпочав святий Євген де Мазенод, будучи єпископом тутшньої дієцезії. Особливе враження робить тут велика статуя Пресвятої Діви Марії розташована на найвижчій точці святині. Саме вона була останнім, що бачили місіонери, вирушаючи на свої місії з Марселя.
Друга святиня — марсельський кафедральний собор Ла-Мажор, де похований засновник згромадження місіонерів облатів Марії Непорочної. Саме на вівтарі, розташованому над його гробом, була відслужена Свята Меса. Майже під час кожної Меси звучала молитва за мир. Ця вселенська підтримка дала надію і сили, яких так часто бракує через виснаження.
Особливо емоційним став момент, коли наприкінці зустрічі молоді запропонували подумати над тим, як вони нестимуть Добру Новину у свої країни. Для української учасниці це питання звучало по-особливому, адже саме в нашій Батьківщині досі триває війна. Однак молодь із різних куточків Європи була настільки відкритою та підтримуючою, що після цієї зустрічі можна впевнено сказати: ми не самі.
Свідчення учасниць
А ось що говорять про свій досвід учасниці:
«Ця зустріч була сповнена нових відкриттів й прекрасних людей. Облатська молодь з цілої Європи зустрілася, щоб бути разом, вивчати життя святого Євгена де Мазенода, ходити вулицями де він виріс і працював. Ділитися ідеями, як ми можемо втілювати в життя його ідеї у сучасному світі. Перебування в спільноті, підтримка один одного, дослідження нового міста, жарти – все це створювало атмосферу дому та відчуття, що ми знайомі на протязі усього життя. На зустрічі можна було відчути свій духовний зріст, знайти справжніх друзів і побачити дію Святого Духа у іншій людині».
Марія Баня
«Це була не перша моя міжнародна зустріч, але я була в захваті. Найбільше мені запам’ятались люди, точніше — їх єдність. Ми всі приїхали з різних частин Європи, але ніхто ніколи не сидів один, тут завжди було шумно, весело, у повітрі літали жарти. Відчувалась любов, просто любов один до одного, як дар від Бога. А ще цю любов я відчула особливо міцно в момент екскурсії по дому, коли я побачила реліквію серця св. Євгена де Мазенода, просто не могла повірити своїм очам. Якось в тій кімнаті всі думки відлітали, залишався лиш такий тихий і приємний спокій, пам’ятаю, зловила себе на думці: “…дійсно — святий”.
Не можу не згадати також про друзів та програму, якими були наповнені наші дні перебування в Ексі. Я люблю ту радісну втому після Вечора націй, коли ми так сильно танцювали, що деякі з нас загубили своє взуття (а це було в +37°С, тому ну нічого собі), люблю те паломництво, де 40 людей просто “гуляли”, а ще люблю вечори, коли ми всі разом виходили по джелато. Я не пам’ятаю смак морозива, але пам’ятаю наші веселощі та щирі розмови.
Загалом, неможливо описати все, що ми бачили пережили за ці кілька днів. It was wonderful AIXperience!».
Анастасія Кокиза
«Це було ніби відчуття, що я ожила. Так, із шрамами війни, але після Меси на гробі св. Євгена, він ніби взяв на себе тягар місії в Україні і ти вже не проходиш цей шлях сам. А перебування в монастирі де жив св. Євген – це ніби мати можливість зустрітись з ним. Назавжди в серці залишаться облати в Екс-ан-Прованс. які зустріли з відкритими серцями, зробили так, що ти відчував себе немов вдома і створили такий собі safe place. Так, у мене це була відпустка. Але не буває відпустки від України. І після цих зустрічей, розмов та свідчень хочеться передати найголовніше: про Україну пам’ятають. За Україну моляться. І ми не одні». Міжнародна підтримка залишається незмінною. І за це ми безмежно дякуємо всім і кожному, хто підтримує Україну, Місіонерів Облатів Марії Непорочної та нашу парафію. “Я обіцяю свою молитву”. Іноді саме такі слова, сказані далеко від дому, дають сили продовжувати. А що ми? А нам своє робити і бути місіонерами там де ми є.
Марія-Тереза Шибанова
Текст: Марія-Тереза Шибанова (ред. Лукаш Орловський ОМІ)
Фото: архів учасниць та ОМІ