Через двадцять років після освячення нашого храму ми відчули потребу відновлення нашої віри. Тому ми дали нашим місіям робочу назву «реконстукція віри». Настоятель парафії Пресвятої Трійці в Обухові (Київська обл.) о. Олександр Зелінський ОМІ та місіонери, які провели там святі місії, розповіли про цей винятковий тиждень, який інколи називають «часом Божого проходження через парафію».
Храм Пресвятої Трійці в Обухові був освячений 2 вересня 2006 року єпископом Яном Пурвінським, тодішнім ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії. Настоятелем парафії був тоді о. Лукаш Майдан ОМІ. Через два роки після освячення храму тут розпочалися перші святі місії.
«Наступні мали відбутися раніше, але з певних причин треба було їх перенести. Склалося так, що місії завершилися радісним святкуванням річниці за участю ординарія нашої дієцезії, єпископа Віталія Кривицького SDB. Вірю, що парафіяни змогли глибше пережити цей важливий день» — ділиться настоятель парафії.
Святі місії тривали від неділі до неділі – від 30 серпня до 6 вересня. Підготовка тривала півтора року і охоплювала як духовне життя парафіян, так і зовнішні заходи. Упродовж цього часу спільнота дотримувалася рішення молитися за добре переживання місій після кожної Святої Меси. Ця тема порушувалася також в проповідях душпастирів і навіть у парафіяльних оголошеннях. Також в Інтернеті ширився контент, який спонукав до участі. На фейсбук-сторінці парафії Пресвятої Трійці останнім часом з’являлися також численні архівні відеоматеріали, які дають змогу відчути піднесену атмосферу перших років існування цієї релігійної громади.
Місіонери
До святих місій готувалася не лише парафія. На запрошення настоятеля о. Олександра Зелінського ОМІ, їх провели його співбрати – отці Антон Літвінов ОМІ та Андрій Гавліч ОМІ. Маючи багаторічний досвід служіння як народний проповідник, о. Антон ділиться:
«До кожних місій я стараюся якнайкраще приготуватися. Це для мене виклик, бо тоді проявляється моя людська слабкість. Чим ближче до початку місій, тим більш наполегливо дає про себе знати спокуса: чи людям це потрібно, що воно дасть, чи дасть якісь плоди? Я тішуся з таких труднощів, тому що тоді менше місця залишається на людське, а більше – на Боже. У цей час Бог вчить мене довіряти Йому. Ці думки швидко минають, коли місії вже розпочинаються».
Упродовж півтора року місіонери неодноразово відвідували парафію, зокрема під час адвентових реколекцій,або під час Великого Посту 2025 року, щоби підбадьорити вірян і душпастирів у їхній підготовці до місій.
Апостольський дух
Основна мета святих місій — відновити віру у спільноті. Однак не йдеться лише про тих, хто вірно відвідують храм кожної неділі, а й про тих, хто храм бачить лише в дорозі на роботу або при нагоді покупок на тутещньому базарі. Немає сумнівів, що Христос шукає кожну заблукану вівцю, тому в парафії оживився апостольський дух. Представники спільноти «Легіон Марії» поблизу костелу роздавали виготовлені парафією листівки, а вже під час місій вони поширювали інформацію про них серед людей, яких зустрічали в різних точках міста. Завдяки цій акції відомо принаймні про одну особу, яка звернулася до священиків із запитанням про таїнства.
«Ми намагалися потрапити з Божим словом до всіх, зокрема до тих, кого в храмі не було. Для цього була задіяна низка ідей, з яких кожна дала певні плоди. Кожного дня парафіяни отримували якесь завдання. Першого дня вони отримали від нас по дві цукерки, які мали передати своїм ближнім запрошуючи їх на парафіяльні місії, щоби вони почули Боже слово про Любов Бога. Ніби таке банальне, дитяче, але воно діє, тому що протягом місій декільох людей вдалося привести» – каже о. Антон Літвінов ОМІ.
Перебіг місій
Упродовж місій парафіяни мали нагоду почути Боже слово під час Євхаристій і наук, які були спрямовані до окремих груп парафіян, наприклад лише до чоловіків, жінок, молоді, чи студентів. Кожен день був присвячений іншій темі: вірі, Божим заповіддям, гріху, Божому милосердю, чи Євхаристії. Парафію було присвячено Непорочній Діві Марії. Кожен мав можливість приступити до таїнства сповіді.
Облатська харизма
Парафіяльні місії є в самому серці нашої харизми. Згідно з облатською традицією у їхньому проголошенні беруть участь принаймні двоє місіонерів. Отець Антон підкреслив, що це виникає передусім з факту, що сам Христос, коли посилав своїх учнів проповідувати Його Царство, наказував їм іти по двоєх. Цього разу його супроводжував о. Андрій Гавліч ОМІ, з яким вони починали свою монашу формацію саме в облатському монастирі в Обухові 20 років тому.
«Я дуже вдячний Господу за можливість проголосити парафіяльні місії в Обухові, де ми з о. Антоном розпочинали шлях нашого покликання» – ділиться о. Андрій.
Парафіяльні місії в Західній Європі та в Україні
Хоча для нього це були перші святі місії, які проголошував як священник, він вже мав схожий досвід з часів, коли перебував на формації в середземномоській провінці нашого згромадження:
«Італія та Іспанія — це католицькі країни, тому там — інший стиль проголошення. Там ми мали можливість відвідувати школи на уроках релігії, вільно зустрічати людей і запрошувати їх до церкви, організовувати процесії по місту, а в організації окрім нас, брали участь представники облатської молоді і віряни. Тут стиль проповідування залежить від багатьох чинників: набагто більшої кількості кофесій, воєнних умов, менталітету, відмінного від іспанського та італійського, тут зовсім інший контекст. Однак мета залишається одна – проголошувати добру новину».
Що далі?
Місії завершилися, але о. Олександр Зелінський ОМІ висловлює побажання:
«Хотілося б і, звичайно, я на це сподіваюся, щоб парафіяльні місії принесуть добрі плоди в серцях людей, в парафії. Думаю, що добре було б, якби ми доклали особливих зусиль, щоби дбати про три ноги, про який згадував о. Антон. По-перше: залучатися до парафіяльних спільнот і дбати про них. По-друге: подружити з Божим словом. По-третє: приймати святі таїнства. Таким чином «реконструкція» нашої віри продовжуватиметься».
Чи такі місії мають міняють парафію?
«Я вже після багатьох таких місій побачив, що вони насправді змінюють людей. Бог позитивно їх змінює, якщо хтось щиро і відкрито відповідає на Його запрошення. На кінець людина залишається щасливою, бо бачить Бога у своєму житті» – відповідає о. Антон.
ГАЛЕРЕЯ
Натисни на фотогрфію, щоби побачити її в повному вигляді.
