Чому місіонер залишається з людьми на небезпечній території? Чому не тікає разом із переселенцями? Тому що ті, хто залишається, не мають куди втікати. Тут їхній дім, їхня родина. Це бідні люди, про яких Церква повинна дбати і бути поруч із ними.
Прикладом для Облатів Непорочної Марії є слуга Божий 🔗 о. Людвік Вродарчик OMI. Коли під час Другої світової війни на Волині розпочалися етнічні чистки цивільного населення польського походження, він, незважаючи ні на що, залишився зі своїми парафіянами як вірний пастир своєї пастви. Він мав сумніви, чи залишатися на місці, чи виїхати, як радили деякі люди.
Він запитував і радився з іншими, але зрештою сам прийняв рішення залишитися та служити вірним як священник у тому куточку землі, куди його поставила Церква. Він допомагав усім, хто потребував цієї допомоги, незалежно від національності чи віросповідання.
Мушу визнати, що люди цінують присутність священника, який приїжджає до їхньої парафії, коли там немає постійного душпастиря, щоб відправити Святу Месу та уділити інші Таїнства. Дехто зрозумів це лише тепер, коли його втратили. Коли можна було спокійно ходити до церкви, вони не надто про це дбали. Тож любімо Церкву і шануймо священників!
🔗 Отець Яцек Пиль ОМІ, єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії, від 2013 року здійснює своє служіння на території Криму. 22 грудня 2014 року Святим Престолом був призначений Делегатом Пастирського округу Римсько-Католицької Церкви в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
Джерело: Misyjne Drogi, № 3, рік 44 (травень-червень 2026)