Кожен, хто приступає до нашого згромадження, мусить розпізнати, чи його покликання – бути священиком чи ченцем. Незалежно від цього розпізання усі складають довічні обіти: чистоти, послуху та вбогості. Проте відповідно до цього розпізнання облат просить про Рукоположення в священики або ж ні, якщо розпізнав, що його покликання – стати братом, а не священиком.
Зацікавлених цією темою запрошуємо до ознайомлення з нижченаведеними матеріалами:
Свідчення брата Павла Бєґанського ОМІ: «Бути братом для всіх»
Хто такий брат?
Кожен, хто має брата, мабуть, знає відповідь на це запитання. Іноді навіть жартують, що наявність молодшого брата може підвищити кров’яний тиск на кілька відсотків. У цьому є частка правди — знаю це з власного досвіду, адже сам є молодшим братом.
Але хто такий брат-монах?
Відповідь проста: брат-монах — це монах без священницьких свячень. Може здаватися, що йому чогось бракує. Насправді ж він має все, бо має Христа. А хто має Христа, той має все. Христос нічого не забирає — Він усе дає.
У який спосіб брат має Христа? Через обіти чистоти, убогості й послуху. Це життя, повністю натхненне Євангелієм. Саме так я прочитав Євангеліє — і це надихнуло мене жити ним щодня через монаше життя. Це щось інше, ніж те, що пропонує світ. Коли світ говорить, що інша людина існує для того, щоб задовольняти наші потреби й бажання, обіт чистоти нагадує, що можна любити безкорисливо й вірно. Коли світ закликає якнайбільше збагачуватися і переконує, що якщо ти не візьмеш, то в тебе заберуть, обіт убогості вчить, що найважливішою є присутність, а не те, що ми маємо. Коли світ підштовхує до маніпуляції та контролю над іншими, обіт послуху показує, що служіння є найпрекраснішим вираженням любові.
Бути братом означає жити обітами, як каже святий Павло: «зі страхом і тремтінням дбати про власне спасіння». Але це також означає бути братом для інших. Це віра в те, що немає людей кращих і гірших — усі ми є братами. Це переконання, що ми можемо жити разом, розмовляти й співпрацювати, навіть якщо дуже відрізняємося. Таке братерство сьогодні особливо потрібне у нашому розділеному світі.
Брат — це також місіонер.
Як і кожен облат, він прагне звіщати Христа і хоче, щоб кожна людина пізнала любов Бога, яка об’явилася в Ісусі. Він може робити це по-різному. Іноді безпосередньо — через катехизацію чи проголошення Слова. Але дуже часто він допомагає священникам, виконуючи різні щоденні обов’язки, завдяки чому вони мають більше часу для таїнств і проголошення Євангелія. Таким чином Євангеліє доходить далі і має більшу силу.
На завершення варто підкреслити щось дуже важливе: що б ми не робили як брати-облати — чи це служіння серед убогих, катехизація, прибирання дому чи навіть лагодження крана — найважливіше те, що ми робимо це з послуху. Тоді ми знаємо, що здійснюємо не свою волю, а Божу. Бог найкраще знає, що нам потрібно. Він має найкращий план для нашого життя. Оскільки Бог є любов’ю, ми не повинні боятися Його волі.