У традиції Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії день спомину Непорочного Зачаяття Пресвятої Діви Марії (8 грудня) є днем подяки Богові за особу Матері Ісуса Христа, за дар Матері Непорочної — нашої Покровительки.
Євген де Мазенод заснував згромадження у 1816 році для проповідування Євангелія убогим. Він вважав, що ця місія здійснюється через заступництво Непорочної. Спершу згромадження називалося Місіонери Провансу. Проте ця назва перестала відповідати, коли місіонери заснували оселі та почали працювати поза межами цього регіону. Тоді прийняли назву Облати Святого Кароля. Але вже у 1825 році, перед аудієнцією у Святішого Отця, Євген де Мазенод вирішив змінити назву своєї чернечої родини, поклавши її під опіку Непорочної. Він відкрив у Марії найдоречніший зразок апостольського життя – повністю відданого служінню Христу, убогим і Церкві. Засновник прагнув цих рис також для членів заснованого ним згромадження.
17 лютого 1826 року Папа Лев XII затвердив Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії та його Статут. Назва згромадження відповідає його меті та суті духовності. Євген де Мазенод хотів, щоб облати ототожнювалися з Непорочною Марією. Він не обрав назву згромадження заради культу, а керувався прагненням, щоб саме ототожнення облатів із Марією стало програмою їхнього життя. Він також бажав, щоб Марія завжди була присутня у житті згромадження. Вона отримала належне місце у приватній та спільнотній молитві. Євген де Мазенод вимагав від облатів довіряти «Добрій Матері» всі свої проблеми, розвивати Марійний культ і вести вірних до Ісуса та Марії.
У облатському апостоляті Марія є Матір’ю та Супутницею місіонерів. Пріоритетним служінням є душпастирська праця у Марійних санктуаріях. Третина облатських осідків, прийнятих засновником, становили Марійні санктуарії. Сьогодні облати виконують таке служіння по всьому світу, зокрема у Лурді, де вони утворюють групу з кількох капеланів при санктуарії. В Україні облати ведуть Марійний санктуарій у Тиврові, натомість у Польщі – у Кодні над Бугом.
Під час однієї із капітулярних зустрічей (1974 р.) адміністрація нашого згромадження, йдучи вслід за хризмовю св. Євгена, заохотила облатів промовляти 8 грудня нижченаведений акт посвяти:
Маріє Непорочна, Мати Бога і наша Мати! Ми всі разом приходимо, щоб оновити наше посвячення Тобі. Через Тебе ми хочемо віддати життя та нашу чернечу родину Твоєму Сину, нашому Господу і Братові, Ісусові Христові. Ми оживляємо в собі пам’ять духа наших перших Отців, їхню ревність у проповіді Христа і Його Царства найбільш покинутим, та у будуванні Церкви. Ми також згадуємо довіру, яку вони покладали на Твою опіку. Об’єднані з ними, просимо Тебе про заступництво за нами перед Богом, нашим Отцем. Як облати ми Тобі віддані. Це благодать, якою Бог нас обдарував і яка по всьому світу об’єднує нас під Твоїм іменем. Ми живо пам’ятаємо слова святого Євгена де Мазенода: «Місіонери матимуть особливе набоженство до Пресвятої Діви і завжди вважатимуть Її своєю Матір’ю».
Матір Непорочна, взіре нашої віри, зроби нас покірними слугами, відкритими на Святого Духа, цілковито відданими особі і справі Спасителя. Матір Милосердя, оберігай та зміцнюй наших місіонерів. Будь допомогою людям, яким ми служимо, щоб через Твоє заступництво та наші старання вони пізнали, хто є Христос, і визнали Його своїм Господом і Спасителем.
Випроси, нарешті, нам, щоб ми колись разом із нашими братами облатами, які випередили нас до дому Отця, могли спільно з Тобою співати пісню подяки на славу Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Текст: Марцін Вжос OMI (Marcin Wrzos)
Фото: архів OMI
Переклад і редакція: Лукаш Орловський ОМІ