Отець Ян Вільгельм Кулавий OMI увійшов в історію Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії як одна з найважливіших постатей, що заклали основи присутності облатів у Польщі.
Він народився 15 травня 1872 року в Лєшниці на Опольському Сілезії. Швидко пов’язав своє життя з облатами, проходячи формацію в Нідерландах та Франції. Надалі працював серед польської діаспори в Канаді. Саме там він здобув організаційний та душпастирський досвід, який через роки виявився ключовим для розвитку польської провінції.
Після Першої світової війни, надихнувшись відродженою Польщею та потребою місій серед народу, о. Ян розпочав конкретні кроки для створення структур Згромадження на польських землях. У 1920 році він заснував першу облатську спільноту в Кротошині, поклавши початок польській провінції облатів. Надалі ініціював створення нових осередків: у Люблінці, Кробі, Познані, Кодні та Любешові. Усвідомлюючи, що нові спільноти потребують матеріальної бази, він вирушив до Канади, де протягом року душпастирсько працював. Привезені ним 7000 доларів були призначені на розбудову монастиря в Люблінці – тоді було зведено каплицю, аудиторію та перехідний корпус.
Одним із найбільших діянь о. Яна стало заснування облатської спільноти на Святому Хресті. Саме він першим із облатів побачив духовний і історичний потенціал цього місця. Незважаючи на численні сумніви – монастир був руїною, поруч розташовувалася тюрма, місце було «відрізане» від світу – з рішучістю домагався у церковної та монашої влади права опіки над цією обителлю. Завдяки його старанням та прихильності адміністратора сандомирської дієцезії, о. прелата Антонія Каспжицького, у січні 1936 року облати прийняли покинутий монастир на Лиську.
«Коли тюремна варта заграла полудневий гімн о 12:00, о. Ян Кулавий ступив на поріг монастиря. 17 січня він відправив першу Святу Месу на Святому Хресті за участю о. Пьотровича»
Анонімниц монастирський літописець
Отець Ян Кулавий OMI став першим настоятелем на Святому Хресті. Закоханий у Святокрижицькі гори, він бачив у цьому місці простір для молитви, місії та формації молодих облатів.
У липні 1941 року його заарештувало гестапо та вивезло до концентраційного табору Аушвіц-Біркенау. Невдовзі до нього приєдналися ще два облати: його брат о. Павел Кулавий OMI та о. Ян Паволек OMI. Брат Томаш Шостак згадував, що на залізничній станції в Кельцях вони стояли на колінах з руками, зв’язаними дротом. Там вони чекали поїзда до концентраційного табору. Ян Кулавий OMI помер 10 вересня 1941 року після трьох тижнів перебування в табірній лікарні. Співв’язні згадували, що його тіло не піддалося спаленню, незважаючи на тричі здійснені спроби – вони визнали це знаком святості. Польський священник, ув’язнений і відповідальний за кремацію, таємно поховав його тіло та розпочав новенну за його заступництвом. На дев’ятий день новенни його несподівано звільнили з табору.
Отець Ян Кулавий OMI залишається однією з найвизначніших постатей в історії облатів польської провінції – він був засновником спільнот, організатором, місіонером серед народу, патріотом та мучеником. Хоча його не беатифіковано, його життя носить відбиток святості, проявленої у вірності щоденній службі Богові та людям.
Текст: www.oblaci.pl
Переклад: о. Лукаш Орловський ОМІ