Слава Ісусу Христу! У Тиврові над Богом ми з молоддю розмовляли про «Вірну любов»
З 11 по 13 лютого в молодіжному центрі імені Йоанна Павла ІІ відбулась зустріч молоді 18+ Організована зустріч Місіонерами Облатиами Марії Непорочної в Тиврові. У зустрічі взяла участь молодь з Київської, Вінницької та Хмельницької областей.
У часі зустрічі молодь могла почути конференцію та проповіді о. Петра Врублевського ОМІ та о. Вадима Дорош ОМІ.
Також до нашої зустрічі доєдналося подружжя з Гнівані: Андрій та Олеся Тарнавські, які поділилися з нами своїм досвідом подружнього життя та дали молоді завдання з моделювати конкретні ситуації в подружжі.
У часі днів зосередження була також праця в групах на тему вірності та любові, спільні молитви, дискусії. Була щодення Служба Божа і Адораці, можливість сповіді та пройтися над Південий Буг.
Трохи відгуків від учасників
Це була третя зустріч у Тиврові для мене. Помітив чудову тенденцію, що з кожним новим приїздом там почуваєшся все краще й краще. Тема зустрічі була дуже серйозною і на диво важкою, так як “Вірність” дуже дорогоцінна річ (а у моєму, як виявилося, ще й рідкісна). Дізнався багато інших думок, поглядів, які в свою чергу надали “їжі” для розумів та приводів задуматися над самим собою. Подружжя, яке давало свідчення, були чудовим прикладом сім’ї для нас усіх. Дуже вдячний їм, за їх відвертість, щирість та відкритість до нас.Програма зустрічі була дуже збалансована та насичена. Особисто я – мету своєї поїздки виконав. Навіть сказав би, що перевершив.Хочеться ще раз подякувати усім, хто брав участь у організації цієї зустрічі та тим, хто був учасником. Ви всі круті!Якщо будуть “Байдарки” цього року, то я вже 1 на запис)
З повагою,Владислав П.
Дуже часто перед поїздкою стаються якісь негаразди і постійно з‘являються запитання: «Навіщо воно тобі потрібно? А ти впевнена що варто їхати?». Ще до офіційної інформації я була впевнена що поїду, все спланувала. Ще на початку все пішло не так як я планувала. Так вийшло що їхала я сама, було трохи не по собі тому що я так не звикла. В останній момент забігла в поїзд, ледь не проспала свою зупинку. Не знала як їхати з Вінниці до Тиврова. Але коли я вийшла з автобуса в мене з‘явилась посмішка на обличчі. Не дивлячись на похмуру погоду, я почувала себе вдома. Одразу почала згадувати всі спогади з Тивровом. Коли вже всі приїхали я побачила що багато хто з Києва. Я їхала цього разу лише з однією проблемою, я не хотіла почуватися самотньою. Ці реколекції мені показали що я не одна. Це було нереально важливо для мене Олександра Пастер
Дякуємо Богові за цю зустріч, а молоді бажаємо завжди бути вірними Богові та іншій людині.