Костел святого Миколая – це найбільший у Києві католицький храм, до того ж єдина у столиці будівля неоготичного стилю, яку вважають одним із семи чудес України. На початку ХХ століття його збудували відомі архітектори С. Валовський та В. Городецький.
Завдяки щедрим фінансовим пожертвуванням католиків костел з’явився впродовж десяти років. Він був споруджений як культова будівля, призначена для молитви, богослужінь, звершення Святих Таїнств та інших релігійних потреб, і досі таким залишається.
На концертний зал будівлю 1978 року перетворили комуністи, що у 30-х роках минулого століття відібрали святиню у вірян, розікрали оснащення, предмети культу, орган, репресували і заслали у табори душпастирів, а храм перетворили на склад та архів. Після війни на вежах костелу встановили пристрої, які глушили закордонні радіостанції, зокрема ті, що транслювали релігійні богослужіння.
У 1954-1957 роках радянська влада провела «ремонтно-реставраційні роботи» фасаду будинку. На жаль, під час цих робіт зникли вітражі, що ще були у вікнах храму. 1956 року костел святого Миколая було внесено до списку пам’яток архітектури, які охороняє держава, проте 1963 року його з цього списку усунули, а під будівлею провели лінію метро.
Більше як за півстоліття, 4 січня 1992 року, вірні знову змогли переступити поріг свого храму і відновити богослужіння. Відтоді, релігійна громада розпочала старання про повернення храму його законним власникам – Римсько-Католицькій Церкві.
Сучасна незалежна українська держава, оголосивши процес декомунізації, досі не спромоглася подолати наслідки більшовицько-комуністичного минулого. Насильно відібрана у католиків святиня й надалі перебуває у державній власності, тобто демократична Україна продовжує наслідувати антицінності СРСР. Ми ледь не єдина країна Східної Європи, у якої не вистачило сміливості застосувати реституцію, принаймні до церковного майна.
Продовжуючи утримувати святиню у власності та щороку списуючи чималі кошти, українська влада демонструє свою байдужість, недбалість і неспроможність подбати про цю унікальну пам’ятку історії.
Варто зауважити, що за 30 років поневірянь і спроб достукатися до совісті чи здорового глузду влади, парафіяни постійно наголошували на укладених домовленостях з міжнародними благодійними організаціями, готовими виділити кошти для якісної, повноцінної реставрації будівлі храму. Єдиною умовою виділення фінансування є передача костелу належному власнику та добросовісному господарю – релігійній громаді парафії св. Миколая м. Києва.
25 червня 2001 року храм святого Миколая відвідав Папа Римський святий Йоан Павло ІІ, під час свого апостольського візиту до України. Тогочасний Президент України Леонід Кучма пообіцяв Святішому Отцеві якнайшвидше повернути храм Римсько-Католицькій Церкві. Також його наступники, В. Ющенко та П. Порошенко, обіцяли виконати це президентське слово, проте безрезультатно.
Римо-католики України надіються, що принаймні чинний Президент України Володимир Зеленський дослухається до голосу свого народу та підтримає численні прохання спільнот, і врешті-решт запанує довгоочікувана справедливість. Натомість у Церкви вистачить засобів і можливостей для відродження цієї перлини Києва та України.
Від завтра, 8 вересня 2021 року, християни України розпочнуть цілодобову молитву, доки храм не повернуть католикам у власність.
Римсько-католицька
парафія святого Миколая в Києві
Київсько-Житомирська дієцезія
вул. Велика Васильківська, 75, м. Київ
https://www.facebook.com/EWTN.Ukraine/videos/Прес-конференція\