Дякуючи моєму рідному брату, вперше почув та познайомився із згромадженням Місіонерів Облатів Марії Непорочної.
Мій брат зараз є священником у цьому згромадженні (готується до виїзду на місії до Канади). Коли мені було 15 років тоді я пережив своє перше навернення, яке було пов’язане із страхом перед пеклом. Почав більше молитися і тоді мій брат Збишек, запросив мене на реколекції про розпізнання свого покликання до облатського монастиря на Святому Хресті (Польща). На тих реколекціях я познайомився з о. Христофором Юревич ОМІ, який тоді був відповідальним за покликання в Польщі. Там мені дуже сподобалося тому разом із друзями почав їздити на того типу реколекції у різні частини Польщі регулярно. Передусім виїзд на реколекції мені подобався тому що можна було змінити середовище, відпочити від щоденних справ, знайти нових друзів, пізнати нові місця і взагалі мені дуже подобалася атмосфера. Яка панувала в часі реколекцій. У 2015 році коли «ввійшов доросле життя» почав більше ходити на різного типу забави, дискотеки. Та дякуючи Богові досить швидко зорієнтувався, що уже не маю часу на виїзди на дні зосередження, на зглиблення своєї віри та відносин з Господом тому прийняв рішення зупинитись. О. Христофор Юревич ОМІ час від часу писав, запрошував на реколекції та якось завжди я мав інші плани. У тому часі закінчив школу і в пошукав роботи поїхав до Голландії де працював півтори місяці після чого повернувся до Польщі і працював торгівельним представником.Переломним моментом в моєму житті був 2017 рік. У часі Великого Посту прийняв рішення не вживати на час посту алкоголю, тоді виявилося, що у мене з’явилося більше часу. Наступним кроком було те що. Я подумав, що якщо час посту це час навернення то чому б не поїхати на реколекції про розпізнання свого покликання, щоб наново відкритися на Бога.
Трішки соромлячись перед друзями не хотів їм говорити, що їду на реколекції тому сказав, що їду до семінарії відвідати брата, а батькам натомість, що їду в гості та повернуся у неділю. Пригадую, що це була зима, потяг приїхав на перон міста Кєльц, де переспівши на маршрутку і поїхав до Гути Скляної, де мене мав забрати, якісь облат і відвести на Святий Хрест та коли приїхав на місце на мене ніхто не чекав… проходили хвилини, потім години, на телефон о. Христофор не відповідав і я почав думати про повернення до Кєльц і першим можливим потягом повернутися до дому, та в останнім моменті Отець зателефонував і мене все ж таки відвезли до монастиря.Саме в облатському монастирі, на Святому Хресті у часі вечірніх молитов почув у своєму серці голос Ісуса Христа: «Іди за Мною». Проте моя відповідь не відразу була позитивною. Сказав Богові, що це за такі жарти, я ж нормальний волію більше розважатися з друзями. А не сидіти у якомусь монастирі. Повернувся до дому, до праці… Проте думки з тих реколекцій постійно поверталися, тому виріши поїхати ще на одні реколекції, щоб прийняти остаточне рішення. Тоді прийняв дуже важливе рішення, що потрібно спробувати, щоб решту життя не жалкувати, що навіть не спробував…
Далі узяв документи і ще у тому ж році вступив до Згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної. У облатів я уже 4 рік: рік новіціяту, два роки у семінарії та уже третій місяць, як душпастирських практиках в Україні. Звичайно до вічних монаших обітів я далі є на дорозі розпізнання свого покликання, а рік практик в Україні маю надію мені у цьому допоможе.