21 травня урочистість св. Євгена де Мазенода винятково перенесена у цьому році на день раніше.
Життя Євгена де Мазенод, від самого початку було сповнене труднощами і терпінням та незважаючи на це дивлячись на його історію бачимо постійну присутність Бога, який все перемагає і помалу провадить до перемоги. Він народився 1 серпня 1782 року в заможній аристократичній родині, мусив вже з 9 років ділити долю своїх викоренених батьків – у вигнанні на еміграції.
Разом з батьками і сестрою мусив залишити свою батьківщину, бо, як тільки вибухнула французька революція, життя аристократів опинилося під загрозою. Вигнання тривало 11 років. Пізніше напише: “Тільки завдяки Божій благодаті і допомозі добрих людей не втратив я віри”. Завдяки доброму священикові, яким був Бартоло Зінеллі, Євген поглибив своє внутрішнє життя.
Після повернення до Екс з еміграції відбулася визначна подія в житті Євгена. У Велику П’ятницю 1807 року, під час Літургії відкриття Святого Хреста, Євген де Мазенод відчув надзвичайну любов до Ісуса Христа. То була зустріч з Ісусом, яка на всьому його житті залишила незгладний відбиток.
Ісус Христос покликав його йти за Ним, і для Євгена розпочалася дорога все глибшого єднання з Богом. У тій зустрічі з Ісусом на перший план вийшло те, що в зневаженій, приниженій, просто приреченій на смерть Церкві тих часів побачив зневаженого, приниженого і “з болотом змішаного” Ісуса на хресній дорозі та в жорстокій смерті на хресті. Ця подія кардинально змінює життя Євгена де Мазенода.
Досвідчення любові Бога у Розіп’ятому відкрило йому водночас гідність вбогих. Якщо вже Бог так полюбив нас, вбогих, то і ми мусимо любити один одного. На цьому будується також гасло, яке заповів своїм облатам: “Вбогим проголошувати Євангеліє послав мене Господь”. Він хотів, як Ісус, допомагати “вбогим і нужденним” – як це постійно повторюється в його листах – допомагати у будь-який можливий спосіб.
Одразу після рукопокладення в священики почав шукати однодумців. З 1816 року в давньому кармелітському монастирі в Ексі вони утворювали спільноту, яка жила разом і проповідувала людям Євангеліє: “Спільнота Апостолів, зібраних навколо Ісуса – ідеал мого життя”, – писав Євген. Священики молилися разом, обмінювалися досвідом і разом йшли до сіл і містечок у Провансі, щоб проголошувати людям місії – намагаючись бути “одним серцем і однією душею”. Спільнота була для них опорою і надавала розмаху їхньому служіні. Говорив.що: “Кожен, хто хоче до нас приєднатися, мусить палати любов’ю до нашого Господа Ісуса Христа.”
Важливим місцем в духовості св. Євгена займала Марія. Вона була для нього добрим прикладом, постійно заохочувала його. З радістю прийняв з рук Святійшого Отця назву свого Згромадження – Місіонери Облати Непорочної Марії. Через те, що Марія погодилася стати Матір’ю Божою, через безмежне віддання себе Богові стала вона для Євгена та усіх його духових синів прикладом і покровителькою.
Бог не лише в міці Святого Духа вилікував усі рани Євгена, але і допровадив йог до святості. Як сказав Папа Йоан Павло ІІ у проповіді на канонізаційній Службі Божій 3 грудня 1995 року: “Св. Євген був людиною Адвенту, очікування на Сина Чоловічого. Але він не тільки очікував того приходу, але й усе своє життя присвятив приготуванню цього приходу… особливу увагу зосередив він на євангелізації вбогих, де б вони не знаходилися…”
Сам святий дивлячись на своє життя сказав: “Події мого життя однозначно говорять про те, що я можу тільки назвати це діяння Бога “випереджуючою любов’ю до мене”. Коли я оглядаюся на своє життя, усвідомлюю, що Бог через докази любові немов продовжував в мені справу створіння. Кажучи образно: Бог, створюючи мене, неначе взяв мене за руку, поставив мене в конкретних життєвих умовах і сказав: Я вчинив тебе здатним любити Мене і служити Мені.” І, молячись, продовжував: “Господи, Ти створив мене для Себе. Я не хочу нічого, окрім того, щоб бути Твоїм, для Тебе трудитися і для Тебе вмерти”.
Проголошення когось святим означає, перш за все, прославлення Церквою Бога за те, що Він Своєю силою подолав слабкість людини. Можна бути твердо переконаним в тому, що Бог переможе в кожному з нас, якщо ми тільки насправді того захочемо.