В м. Радзінкові (Польща) де народився і виріс майбутній мученик о. Людвік Вродарчик ОМІ розпочався конкурс на кращий вірш на тему Слуги Божого о. Людвіка, який служив на Волині, як місіонер і загинув мученицькою смерттю з рук радикально наставлених націоналістичних банд формувань. Варто зазначити, що о. Людвік служив, як священник та лікар і полякам і українцям допомагав також євреям. Із словом Божим доходив Житомира та Києва. Сьогодні є прикладом для нас Місіонерів Облатів Марії Непорочної, які служимо в Україні.
Оскільки конкурс влаштовано у Польщі тому, якщо хтось знає польську мову, має здібності поета та осбисту побожність до мученика о. Людвіка, запрошуємо взяти участь у цьому конкурсі. Більш детально можна дізнатися за посиланням:https://ogolnopolskikonkurspoetycki.blogspot.com/?fbclid=IwAR2SJK-G7ZMiVIkjNDZxPmc52lSfsQdF2yjYUOu-uPW2qfpK5j8S81WhLn4
Натомість, якщо є хтось, що є поетом та молиться за заступництвом цього мученика, а при цьому не знає польської мови може написати вірш в українській чи російскій мові. Такий вірш просимо надсилати на електрону адресу: druzi.misii@gmail.com Переможець обов’язково отримає свою нагороду. Всім бажаємо успіху!
Варто пригадати нам цю постать хто він і ким був:
Отець Людвік Вродарчик народився 25 серпня 1907 р., у Радзіонкові (Верхня Сілезія) у релігійній, багатодітній родині. Його батько, шахтар на шахті „Йоханка”,тримав також сільське господарство. У чотирнадцять років Людвік залишив батьківський дім та вступив до Нижчої Духовної Семінарії Місіонерів Облатів Непорочної Марії у м. Кротошині. 10 серпня 1927 р., він склав свої перші чернечі обітниці у монастирі Згромадження в с. Марковіце. Розпочав навчання у Вищій Духовній Семінарії в с. Обра, де 10 червня 1933 р., прийняв рукоположення в сан священика. Так почалася священицька і місіонерська діяльність о. Людвіка. Після свячень він потрапив до с. Кодня над Бугом, де став вікарієм парафії, економом монастиря та вчителем релігії у місцевій школі. У серпні 1936 р., був переведений до Марковіц, а три роки пізніше – на Волинь.
У подорожі на схід о. Людвіка супроводжував ще один облат – брат Кароль Дзємба. Наприкінці серпня 1939 р., парафія зустріла нового настоятеля оплесками, і він розпочав тут свою душпастирську працю. Тоді до парафії належали три села: Боровські Будки, Довгань і Окопи. Саме тут і тоді випало працювати о. Людвіку Вродарчику. Це було перше місце праці і служіння того ще 32-літнього місіонера-монаха. У складні часи Другої світової війни, на тлі ворожнечі і ненависті окопівський настоятель робив все, щоб запобігти пролиття крові. Разом з активною душпастирською діяльністю, він також намагався залагодити напружені польсько-українські стосунки. Від моменту прибуття до Окопів він використовував свої медичні вміння, чим широко прославився в околиці, при цьому надаючи допомогу усім стражденним, незалежно від національної приналежності. 6 грудня 1943 р., його переслідувачі побили його та забрали з собою. Після знущань й катування, 8 грудня о. Людвіка вбили. “Так славно закінчив життя той, хто чинив завжди всім добро. Ось це – герой, ось це – святий священик, ось це – гордість нашого Згромадження”, – так характеризував його Кароль Дзємба, який разом із о. Людвіком служив на Волині.
В даний час відбувається беатифікаційний процес мученика за віру в Україні Слуги Божого о. Людвіка Вродарчика ОМІ, яким займається о. Марек Ростковський ОМІ.