Бути священиком у мене з’явилось бажання ще в дитинстві, в сім років. З того часу ще часто це бажання пропадало, але постійно поверталось. Хоч я і походжу з облатської парафії, але цікавитись облатцьким життям я почав десь в чотирнадцять років. Дуже мені подобались братерські відносини між Облатами. Також вони дали мені книгу «Вмів жити в важких часах» про засновника св. Євгена де Мазенода, яка мене дуже торкнула. І від того часу я хотів тільки стати Облатом, Їздив на реколекції про розпізнання покликання. Ще мене дуже торкала біблійна історія про Авраама, як він в дорозі до Бога залишив свій дім, свою землю. Ще таким, найбільш яскравим моментом було те, як я сказав Богові: «Якщо я добре здам матуру (зно), то тоді ввійду до згромадження, а там уже виясниться є в мене покликання чи ні». І після завершення залізничного коледжу я здав усі екзамени на відміно. І я вступив до новіціату Місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії у 1992 році незважаючи на сумніви, які раптом з’явились за пів року до вступу. Але сумніви я поборов.
Потім будучи уже в семінарії на третьому році у мене з’явились думки про покинення семінарії, це була велика криза, яку мені довелось пережити. Тоді я і взяв академвідпустку на рік, і покидаючи семінарію я думав, що більше ніколи я не повернусь до неї, хіба-що Бог зробить якесь чудо. Але через два – три місяці після повернення додому я працював, жив нормальним життям і задавав собі питання: «І що далі?». І так почали з’являтись думки, можливо то якийсь внутрішній голос щоб повернутись до семінарії. Той голос був все сильніший і сильніший, але я постійно відкидав такі думки. І так пройшов цілий рік, тому я просив про ще одну академвідпустку. На початку другої академвідпустки я організував невеличкий бізнес, і коли він уже запрацював у мене з’явилось трохи вільного часу, який я використовував для поїздок на різні реколекції. А думки про повернення приходили все з більшою силою , а під час молитов я казав: «Господи, забери від мене ці думки, бо інакше прийдеться повернутись, а який з такого грішника як я може бути священник?». І найбільше навернення я пережив під час Ігнаціанських реколекцій, з’явилось велике бажання жити для Бога та людей. Я дуже хотів мати сім’ю, дітей, але розумів що для мене Бог приготував інше місце. Так я вирішив повернутись до семінарії. Але боявся що буду казати на проповідях, на сповідях… Але одного разу на Службі Божій було читання, в якому Бог сказав до Апостола Павла: «Не бійся, вистачить тобі моєї благодаті» . І так мої страхи та сумніви пропали.
Зараз я економ Делегатури Місіонерів Облатів в Україні. Я щасливий, що Бог покликав мене бути Облатом.
о. Аркадій ОМІ
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.