Історія покликання одного місіонера

 
«Я – невільник Марії» – так часто говорив о. Едвард Смалєць ОМІ, який народився в Тарнові (Польща) 1920р, а до Місіонерів Облатів вступив в листопаді 1949р. Свої перші обіти склав 1950р, а вже в 1953р склав вічні обіти. З 1964р служить як капелан глухонімих в одній з лікарнів Любліньца. Також працював на Святому Хресті з 1980р по 1991р там де облати мають новіціат і де також знаходяться частинки хреста, на якому був розіпятий Христос. З того періоду, як отець Едвард був на Святому Хресті згадують одну історію повязану з отцем Едвардом. Уже багатостоліть поспіль шматки хреста в монастирі Святого Хреста притягували незліченні натовпи паломників з усіх куточків Польщі, вони прибували сюди, щоб помолитися й отримати урочисте благословення реліквіями. Але згадані паломники, які саме прибули до монастиря і назустріч яким поспішав священик, зовсім не були паломниками, краще сказати туристами, хоча й дуже особливими.
«Слава Ісусу Христу!» – привітався гучним голосом отець Едвард Смалєц. Перед ним стояла чимала група військових, які і словом не відгукнулися й дивилися на священика, ніби на істоту не з цього світу й до того ж ця істота розмовляла людським голосом. Місіонер почав розповідати історію монастиря й санктуарію. Генерали уважно слухали, але й досі дивилися на місіонера з чималою недовірою. Час минав, а отець Смалєц безперервно розповідав і розповідав. Наприкінці сказав: «А тепер всі на коліна!» Отець вийняв срібний реліквіарій з частинками хреста, на якому висів Ісус Христос.
Отець блиснув реліквіарієм перед очима здивованих генералів, які вмить, як один, впали на коліна, хоча сумнівно, що хоч один з них був віруючим.
І саме так отець Едвард поставив на коліна (жартівливо згадують облати) увесь Соціалістичний блок, тому що ці генерали були представниками членських держав блоку й у вільний від важливих засідань час відвідували монастир на Святому Хресті.

З 1992 року на протязі трьох років отець Едвард із запалом виконує служіння настоятеля в Гнівані на Поділлі, а наступні дванадцять років в Чернігові. Приїхав на Україну маючи 71рік. Будучи на Україні часто говорив: «Я – невільник Марії, я Марії довірив своє життя і тому я маю спокій, за то Марія має клопоти, бо дивиться за мною». Був людиною гумору і разом з тим здорового дистанціювання від себе самого.
Там, де він з’являвся, лунав гучний сміх, отець Едвард розкидався анекдотами в усі боки, і, здавалося, цих дотепів у нього за пазухою стільки, що й кількох днів не вистачить, щоб усе розповісти. У людей, які слухали його замальовки й дотепи, миттєво піднімався настрій, і смуток, що панував у деяких серцях вже давно, від
оповідань брав ноги в руки і тікав світ за очі.
В 2006р отець повернувся до Польщі через важку хворобу, а помер 21 лютого 2013р в Катовіцах.