“ЙДИ ЗА МНОЮ” ПРОГОЛОШУВАТИ ЄВАНГЕЛІЄ УБОГИМ!

Може, і тебе кличе Ісус, щоб на всіх континентах проголошувати Його Євангеліє убогим під опікою Пречистої Діви?

Христос запрошує до співпраці кожного хлопця і кожну дівчину, кожного чоловіка і кожну жінку. Він бажає, щоб кожен по-своєму проголошував і засвідчував Євангеліє. Але декотрі мають особливе покликання – Господь бажає, щоб вони стали місіонерами. Помиляється той, хто вважає, що покликання обов`язково має супроводжуватися містичними одкровеннямий чудесами. Скоріше, його належить відчувати в глибині свого серця й розпізнавати в різних, часто дрібних та непримітних випадках і речах, що їх Бог щодня дає пізнати старанним християнам. “Дух віє, куди забажає”(Йн 3,8). Історії покликань бувають різні. Але завжди таємний порух серця чинить так, що покликаний відкриває в собі Божі дари, Божу благодать, розуміє, що Бог є для нього найважливішим і найдорожчим. І тоді виникає бажання присвятити все своє життя служінню Богові й Церкві. Можливо, покликаний ще багато чого не розуміє, але вже впевнений, що ця дорога є для нього єдино можливою. Чи не здається Тобі, що й Тебе покликав Христос до місіонерської праці? Чи Ти не замислювався, як маєш відповісти на цей заклик?

«Що ж робити людям, які хочуть наслідувати Ісуса Христа і завоювати для Нього, Божественного Вчителя, численні душі, що скинули з себе Його ярмо? Вони повинні серйозно працювати над тим, щоб стати святими, і відважно крокувати дорогами, якими вже пройшло стільки працівників, що залишили нам такі чудові приклади служіння, до якого вони відчувають покликання.

Необхідно повністю зректися самих себе, прагнучи лише слави Божої, блага Церкви, виховання і спасіння душ. Необхідно невпинно обновлятися у дусі свого покликання, жити завжди самовіддано, з наполегливим прагненням до досконалості. Не зупиняючись, повинні працювати над тим, щоб стати покірними, тихими, слухняними, люблячими бідність, тими, що каються і піддають себе умертвінню плоті; щоб не бути прив’язаними до світу або сім’ї, палати ревністю, бути готовими принести в жертву матеріальні блага, свої здібності, самих себе і навіть своє життя з любові до Ісуса Христа, ради служіння Церкві і освячення братів; а потім – беззастережно довіряючи Богу – почати боротьбу і битися до смерті для найбільшої слави Його пресвятого і гідного поклоніння Імені.» (З Передмови до Конституцій і Правил ОМІ)

«Непорочна Діва Марія є покровителькою Інституту. Відкрита на Духа Святого, вона присвятила себе повністю, як покірна Раба Спасителю і Його справі. В Діві, приймаючій Христа, щоб дати Його світу, якого єдиною надією є Він, Облати бачитимуть зразок віри Церкви і своєї власної.

Завжди вважатимуть Її своєю Матір’ю. В тісній єдності з Нею, Матір’ю Милосердя, переживатимуть всі радощі і печалі місіонерського життя. І куди б ні відправило їх служіння, намагатимуться розвивати істинний культ вшанування Пресвятої Діви, яка є ознакою остаточної перемоги Бога над злом.» (Конституція № 10)

“Так уявляю собі священика, Місіонера Облата Непорочної Марії,

…він прагне все побачити на власні очі, осягнути все власним серцем, розвеселити все своєю присутністю. Він хоче бути всім для всіх, щоб знайти їх для Христа. Його любов прагне служіння і вміє служити всім, марить про все”. (Слова блаженного о. Йосифа Жерарда ОМІ)