Так свідчить молодь…

СВІДЧЕННЯ
Протягом довгих п’яти років я слухала багато про Нього, про – Тиврів! Спочатку з оголошень настоятеля, часто на зустрічах молоді, у розмовах в костелі. Про щорічні з’їзди молоді, цікаві конференції, про молодіжний фестиваль «Подих життя», про веселі пригоди на байдарках, про відбудову монастиря, про будівництво меморіалу, про санктуарій Діви Марії.
Та цього листопада я потрапила туди – у Тиврів! В один з найгарніших монастирів, які я бачила за життя (було їх з десяток). Відбудований практично з нуля. Величний, могутній, старечий, як столітній дуб, що так привертає до себе увагу! В середині – просторий, великий, такий теплий та привітний! Важко, не закохатися!
Та повернемося до реколекцій. Темою було «Приховане життя Ісуса Христа»! Здавалося б, що я не знаю про Ісуса? Все! Але таки багато чого, про що в буденному, рутинному житті ніколи і б не задумалася. Чи роздумували Ви, що Ісус був маленькою дитинкою? І так само, як кожен з нас, вчився ходити, говорити, писати, молитися. Навчався традиціям, грався у дворі з дітьми, бешкетував, не хотів обідати. Хммм… здавалося нічого особливого, проста дитина, та ні Він мав Божественну природу. На жаль, з Біблії нам відомо дуже мало про дитячі та юнацькі роки Ісуса. Саме це Його життя залишається таємним, не відомим нам, як і багато чого, що Бог відкриє на небесах!
В духовному житті не має зупинок. Ти або йдеш вперед, або плавно крокуєш назад. Постійне прагнення бути з Ісусом, Його любити і довіряти Йому – от запорука успіху!
Коли душа, справді, пізнає Ісуса, то від тієї спраги нікуди вже не дінешся! Не бійся її! Адже Він тримає тебе за руру. Він з тобою. Тільки вір!
Чому ми завжди пам’ятаємо про сніданок, обід чи вечерю? Про чисті зуби і модний одяг? Про друзів, подружок, хлопця чи дівчину? Про освіту, спортзал чи йогу? Про круту фотографію в інстаграммі і останню версію айфону? І ще тисячний перелік всього, а про найцінніше – душу – НІ! Зрозумій, щасливим без Бога не зможеш бути!
Саме такі конференції, реколекції, з’їзди молоді тамують твою спрагу, відкривають очі, дають знання і допомагають підтримувати душу в спортивній формі марафонця.
Моя дружня порада – не чекай п’ять років, як я. Не втрачай ту мить, яка дається лише раз! Залиш теплу ковдру, улюблений серіал, хатні обов’язки, університет, школу всі «не відкладні справи» візьми друга чи подружку і вирушай туди – до Тиврова! Допоможи душі здобути хоча б початкову освіту! Давай, будь відважний!