Богопосвячене життя в Згромадженні Місіонерів Облатів Марії Непорочної від самого початку розумілося як конкретна відповідь на місію Церкви. Святий Євген де Мазенод прагнув згромадження людей, які не лише проповідуватимуть Євангеліє, але всім своїм життям свідчитимуть про першість Божого Царства.
Цю візію чітко виражає Конституція 11, нагадуючи, що посланництвом облатів є проголошувати Боже Царство і шукати його понад усе інше. Проголошення і життя Євангелієм у цьому розумінні є нерозривними: облат не є лише місіонером «у дії», але людиною, яка сама шукає Царства і підпорядковує йому все своє життя.
Наша місія – проголошувати Царство Боже і, перш за все, шукати його (К. 11 – фрагмент).
Богопосвячене життя у світлі місії
Як і інші богопосвячені особи, облати складають обіти чистоти, убогості та послуху. Євангельські ради впорядковують усе життя облатів таким чином, щоб воно було повністю доступне Богові та Церкві, особливо щодо найбільш покинутих.
Чернеча консекрація в Згромадженні глибоко вкорінена в Хрещенні. Вона є відповіддю на покликання до святості, яке переживається у спільноті та для світу. Облат передусім залишається християнином, який серйозно поставився до свого хресного покликання, а відтак — відповідаючи на особливий заклик — вирішив переживати його у формі чернечого та місійного життя. Цей спільнотний вимір Генеральна Капітула підкреслила однозначно:
«Для нас, облатів, спільнотне життя не є необхідним лише задля посланництва; воно саме по собі є посланництвом» (Місіонери у сучасному світі, 109).
Четвертий обіт — витривати в облатському покликанні
Характерною ознакою облатського способу богопосвяченого життя є четвертий обіт — обіт витривання в Згромадженні аж до смерті. Він не є додатком до трьох інших обітів, але їх поглибленням і завершенням у світлі облатської харизми.
Вже в перших Правилах святий Євген де Мазенод підкреслював, що облат вступає до Згромадження не на певний етап життя, але з прагненням віддати все своє життя місії. Тому четвертий обіт виражає готовність постійно пов’язати себе з конкретною спільнотою, її духовністю та посланництвом. Вірність цьому обіту означає не лише перебування у структурах Згромадження, але й тривання у братерській спільноті, співвідповідальність за її життя та готовність приймати послання туди, де Церква найбільше потребує місіонерів.
День складання обітів в облатській традиції
У традиції Згромадження особливим моментом переживання цієї консекрації є день складання чернечих обітів, який у Польській Провінції традиційно припадає на 8 вересня, у свято Різдва Пресвятої Діви Марії. У цей день облати складають як перші, так і довічні чернечі обіти, а сам день для багатьох із них стає також часом ювілеїв богопосвяченого життя.
Чернеча професія, а особливо довічні обіти, розуміються як духовне народження до нового способу життя. Вимовлення слів: «обіцяю чистоту, убогість і послух на віки» означає публічне й остаточне віддання себе Богові, Церкві та Згромадженню. Це акт довірення, який не здійснюється лише людською силою, але передбачає допомогу Бога та підтримку спільноти і тих, хто супроводжує облата на шляху покликання.
Знаки і щоденність життя обітами
Від дня довічної професії видимим знаком облатської консекрації стає облатський хрест, який носиться як знак приналежності до розп’ятого Христа та Його місії. Разом із професією облат отримує також скаруларій Пресвятої Богородиці, Конституції і Правила Згромадження та стає учасником духовних благ усієї облатської родини. Ці знаки нагадують, що життя обітами є дорогою вірності, яка переживається в конкретній спільноті та в реаліях щоденної місії.
Початкове правило Згромадження вказувало, що єдиним відзнаковим знаком облатів має бути знак розп’яття, бо саме він залишається центром їхнього життя і служіння. Хрест не є абстрактним символом, але знаком любові, яка надає сенс також труду й жертві.
Спільнота як знак Царства
Облати здійснюють своє посланництво у спільноті, яка сама по собі вже є знаком Божого Царства. Вона має показувати, що в Христі Бог є для людини всім і що можливе життя, засноване на постійних зобов’язаннях.
Ми виконуємо цю місію у спільноті, що служить знаком того, що в Христі Бог є для нас усім (К. 11 – фрагмент).
Четвертий обіт витривання є зобов’язанням до динамічної вірності — готової на зміни місць, завдань і форм служіння — вкоріненої у рішенні до кінця життя шукати Боже Царство там, куди Церква посилає облатів.
Текст: Анна Гожелана – випускниця богослов’я, а також діалогу і соціального консультування. Її захоплюють деталі світу, усмішки людей, багатобарвність місії та ніжне обличчя Божого Милосердя.
Переклад: о. Лукаш Орловський ОМІ