«Цього пам’ятного дня я ніколи не забуду, доки житиму», — сказав святий Євген де Мазенод про день заснування нашого Згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної. Перші чотири отці оселилися в зруйнованому колишньому кармелітському монастирі в Екс-ан-Провансі 25 січня 1816 року.
1816 рік був важким часом для мешканців Франції, які й далі гостро відчували наслідки революції, що нищила навіть своїх прихильників. Саме в таких обставинах постало наше згромадження. Сьогодні тисячі священників і братів із відданістю служать у сотнях облатських домів і монастирів по всьому світу.
А все це розпочалося біля скромного столу, зробленого з двох бочок і маленького вогнища, у зруйнованому колишньому кармелітському монастирі, придбаному роком раніше майбутнім святим в Екс-ан-Провансі. Саме там почали формувати першу спільноту священників-місіонерів, до якої належали: Августин Ікард, Себастіан Дебльє, П’єр-Ноласк Міє та Анрі Темп’є. Останній згодом став заступником Мазенода і його вірним другом до кінця життя.

Від самого початку існування нашого згромадження ми опікувалися хворими, убогими, емігрантами, в’язнями та молоддю. Саме на цих завданнях зосереджувалися насамперед наші співбрати в ті часи, зовсім не зважаючи на умови, в яких жили. Водночас це було практикуванням ними чесноти вбогості.
Святий Павло і облати
Саме за таких обставин святий Євген заснував наше згромадження 25 січня 1816 року — у день Навернення святого Павла. Тоді він говорив про нього як про «жменьку убогих місіонерів». А незадовго перед цією подією де Мазенод писав до о. Темп’єра:
«Мій дорогий друже! Читай цього листа біля підніжжя хреста, готовий слухати лише Бога… Нам потрібні люди, сповнені волі й відваги, щоб іти слідами апостолів, а не повільно тягтися протореними шляхами. Потрібно закласти міцні підвалини… Усе залежить від того, яким буде початок. У нашій спільноті потрібна досконала єдність у почуттях, однакова добра воля, однакова безкорисливість у кожному».
Цікаво, що Євген пропонував семінаристам, а також учням Святого Сульпіція, дві медитації: одну про «Слово Боже» і другу — «Про навернення святого Павла». У своїх писаннях засновник найчастіше посилався на слова цього святого. Дві третини біблійних цитат у них походять із навчання Апостола народів. У текстах де Мазенода також знаходимо багато алюзій на його послання.
— Один із єпископів, який колись відвідав нашого засновника — святого Євгенія де Мазенода — в Марселі, сказав про цю зустріч: «Я зустрів святого Павла». Отже, образ нашого засновника є глибоко павлівським. Думаю, що з цим пов’язані його ревність, запал, енергія та сила проголошення Євангелія. Те, що наше згромадження було засноване в день Навернення святого Павла, — не випадковість, а дія Провидіння. Це певний напрям для нас. Ми маємо бути, як святий Павло, у своїй ревності. Маємо не припиняти проголошувати Євангеліє, але вчасно і невчасно звіщати Ісуса Христа. Так ми наслідуємо нашого засновника і апостола Павла. Це також визначає всю структуру життя місіонерів-облатів — з одного боку, пов’язується з потребою навернення, постійного повернення до ревності, а з іншого — з прагненням бути проповідниками Христа, — пояснює о. д-р Лукаш Краузе OMI.
Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії було засноване святим Євгенем де Мазенодом, пізнішим єпископом Марселя, 25 січня 1816 року в Екс-ан-Провансі у Франції. Нині воно налічує близько 3400 ченців, а до Польської провінції належить понад 400 облатів. Майже 250 з них працюють у Польщі, а решта — в підпорядкованих їй юрисдикціях: на Мадагаскарі та Реюньйоні, в Україні разом із Росією, у Франції-Бенілюксі, Скандинавії, Білорусі та Туркменістані.

Місіонери-облати є місійним згромадженням. Їхнім головним служінням у Церкві є об’являти Христа і Його Царство людям найбільш покинутим і вбогим, а також нести Добру Новину народам, які ще не пізнали Христа, і допомагати їм відкривати власну гідність у світлі Євангелія. Там же, де Церква вже існує, облати звертаються передусім до тих, хто має з нею найменший зв’язок.
фото: архів OMI
Кароліна Бінек