6 вересня у Тиврові відбулися урочистості з нагоди вже сьомого Дня пам’яті мучеників за віру ХХ століття, під час яких вірні з різних міст України спільною молитвою вшанували тих, хто віддав життя за Христа у часи переслідувань.
Програма дня включала адорацію Пресвятих Дарів, Святу Євхаристію, яку очолив єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович OMI та Хресну Дорогу Меморіалом мученників за віру.
У проповіді єпископ Радослав звернув увагу на важливість свідчення віри сьогодні. Він поставив присутнім запитання: «Що означає вірити і чи правильно зробили мученики, що не відреклися віри?»
Відповіді пролунали як від старшого покоління, так і від молоді. Почесна облатка пані Софія (Зося) Краєвська, яка пережила переслідування в тивровському костелі, наголосила: «Головне — зберегти віру». Молоді учасники, зокрема волонтери, які приїхали на захід, поділилися власними труднощами та викликами, з якими стикаються у щоденному житті, підкреслюючи, що віра — це відвага бути інакшим. А молода киянка підсумувала: «Вірити означає бути вірним собі й Богові та залишатися Людиною в будь-якій ситуації».
Єпископ закликав усіх присутніх до служіння, наголошуючи, що саме у служінні іншим розкривається справжнє християнство та джерело істинного щастя.
Особливим моментом стала Хресна Дорога у Меморіалі мучеників, присвячена темі прощення. Під час роздумів багато хто пережив глибокий дотик серця. На одній зі стацій звучали слова про прощення, а перед очима поставали жертви репресій, що стояли на колінах перед радянськими солдатами зі зброєю. Чи змогли вони простити? Чи вистачило б віри нам сьогодні витримати до кінця? Цьогоріч ця Хресна Дорога особливо глибоко торкнула паломників.
На завершення урочистостей усі отримали благословення та були запрошені на почастунок, де паломники ділилися своїми враженнями і свідченнями. Цього року до Тиврова прибуло понад 200 вірних з Києва, Чернігова, Вінниці, Мурафи, Тиврова та інших міст України.
День пам’яті у Тиврові в Парафія св. Михаїла Архангела – Тиврів став ще одним знаком вдячності тим, хто навіть у найтемніші часи залишився вірним Христові та засвідчив, що віра сильніша за будь-які переслідування.
