Свідчення молоді нашої парафії про допомогу страждаючим одноліткам:
Слава Ісусу Христу! Сьогодні зранку, разом з отцем Андрієм відвідали двох хлопців у Дитячій лікарні. Це Саша і Рома, їм по 15 років. В одного вже з раннього дитинства перша група інвалідності і проблеми з нирками, а інший віднедавна сирота, до того фактично вихований вулицею.
Коли бачиш те чим вони живуть, те що є в наших життях як звичайна буденність для них це недосяжна вершина. Хоча з виду й не скажеш, що їм чогось бракує: позитивні хлопці, говориш із ними, жартуєш, як нормально і зі всіма іншими. Так, є в них щось такого дивного/відлякуючого, такого як травмуючі досвіди життя, через що і шкідливі звички з раннього віку; несоціалізованість, через що деколи разюча нестриманість у словах та поведінці.
Та все ж найважче для мене, це розуміння, що вони в цьому стані живуть і живуть постійно, і це для них норма, вони не знають і не бачили іншого життя. При чому це абсолютно від них не залежало, вони просто опинилися в таких обставинах.
Тому прошу нас усіх тут про молитву за таких хлопців/дівчат, які виживають у таких умовах — про Боже милосердя та навернення для них.
Хто хотів би також підтримати/відвідати Сашу(скоріш за все з наступного тижня Рому уже переведуть у дитбудинок) зголошуйтеся до отця Андрія, коли будуть відвідини. Це безсумнівно важко приходити у такі місця і до таких людей — не знаю чи осилив би я це ще раз знову.
Проте Саша дуже просить отця Андрія приїжджати до нього, але бувши там, це реально важко їздити отак одному — коли ще хтось з молоді буде, то вдвох воно якось легше трохи.
Михайло Петрик, 18 років.
З наших Конституцій та Правил:
“Перебуваючи постійно з людьми, серед яких працюють, облати завжди будуть уважні до їх прагнень та цінностей. Не побояться чітко представити вимоги Євангелія і з відвагою відкриватимуть нові шляхи для того, щоб звістка про спасіння досягла всіх людей […]” (Конституція 8 ).
