Отець Марчело Заго народився 9 серпня 1932 року в м. Вілорба, дієцезії Тревізо. Був наймолодшим сином Анжело і Ермінії Батістелі серед чотирьох синів та двох дочок. В 1944 році був прийнятий до нижчої духовної семінарії в Тревізо. Потім, в 1952 році, вступив до вищої духовної семінарії. Навчався там до другого року теології. 28 вересня 1955 року розпочав новіціат в Згромадженні Облатів Марії Непорочної в Ріпалімосані. 19 вересня 1956 року прийняв перші обіти. В 1956-1959 роках закінчував теологічну освіту на університеті Святого Томи (Анжелікум).
Місіонер Лаосу
22 травня 1959 року отримав номінацію на місії до Лаосу. Перед виїздом на місії 13 вересня 1959 року прийняв священицькі свячення з рук єпископа Антоніо Тревізо, а потім 29 вересня 1959 року прийняв вічні Обіти. В грудні, 1959 року виїхав до Лаосу, як місіонер на селі, проповідник, засновник нової місії, директор школи. Життя принесло багато труднощів, але незважаючи на це, посеред багатьох різних праць та випробувань, вмів працювати і домовлятися з буддистами.
Наставник
Від 25 січня до 23 березня 1966 року, був учасником Генерального Капітулу від віце-провінції Лаос. Від 1966 по 1971 рік був форматором (наставником). Протягом 5 років послугував клерикам як духовний отець в семінарії в Римі. В цей час працював над докторською працею, де більше пізнав теологію буддизму.
Будівничий діалогу з буддистами
В 1970 році після п’ятирічної перерви повернувся до Лаосу, як ініціатор та директор Католицького Центру Діалогу з буддистами. В недовгому часі його вплив розійшовся по всіх буддійських околицях і всій Азії. Життя переповнювало зустрічі в різних дієцезіях та країнах, з священиками та єпископами, а також з нехристиянськими діячами. 9 січня 1971 року захистив докторську працю з місіології на Папському Григоріанському Університеті під назвою: «Ритуали та обряди в Лаосі». В 1971-1974 роках навчав місіології в Університеті в Оттаві. В цьому часі заснував і провадив Центр Навчання Діалогу з буддистами, під покровительством Конференції Єпископату Лаос-Камбоджа. Організовував буддистко-християнські сесії. Був номінований Консультантом в секретаріаті для Нехристиян при Апостольському Престолі. В червні, 1973 року разом з єпископом Олександром Стакконі і групою Лаотаньчиків буддистів були на аудієнції в Павла VI на Ватикані. Ця зустріч стала наріжним камінцем та підмурком для пізніших зустрічей в Асижі, Суб*яко, Камальдолі, Болонії, Венеції, Бресції та Сієні. Брав участь і відзначився активним учасником на Конференції Федерації Азіатських Єпископатів. В 1974 році беручи участь у Генеральній Капітулі Згромадження Облатів, був обраним другим генеральним асистентом.
В 1975 році був номінований на 6 років генеральним асистентом до справ місії Місіонерів Облатів Марії Непорочної. Тим самим запровадив місіонерів не тільки в Азію але і в інші континенти, Африку, Латинську Америку, Канаду. Так писав: «так багаті досвідчення місіонерської праці на світі знаю з перших рук, їм потрібно допомагати та заохочувати». Працював в різних комітетах до справ Місій, був форматором, навчав місіології в різних університетах Риму. Був номінований секретарем Секретаріату для Нехристиян при Апостольській Столиці. Від 1981 року розпочав час спокійного навчання та повчання місіонерів. Навчав на різних університетах Риму, приготовляючи нових місіонерів. Але вже від 1983 року отримує спеціальне завдання від Апостольської Столиці, стає Координатором Цілої Церкви в діалозі та відносинах з іншими релігіями. Це було пов’язане із різними зустрічами з представниками різних релігій від імені Папи, єпископів та зв’язки з Конференціями Єпископатів, де треба було проводити різні дослідження в цій справі. Ця відповідальність була пов’язана також з багатьма різними подорожами і дозволяла на дуже часті контакти з Святішим Отцем Йоаном Павлом ІІ.
Генеральний Настоятель Згромадження та Архієпископ