Нардився 8 жовтня 1923 року у Нормандії. У 22 роки вирішив стати Місіонером Облатом Марії Непорочної.
Відправився у місію до Лаосу, 6 років його служіння там були визначними для жителів поселень в яких він служив. Він вів щоденник місії під назвою «історичний кодекс» у якому він засвідчував власну радість, описував власні страждання від спеки та від нестачі наполегливості у вірі тутешніх християн.
18 квітня 1961 року о. Луі Леруа молився у маленкому бідному костьолі. Група партизан зайшла обшукати храм і сказала отцю Луї слідувати за ними. За словами жителів поселення, він знав, що йде назавжди. Він натягнув свою сутану, взяв свій бревіарій під руку і попрощався з присутніми. Він пішов за солдатами з непокритою головую, босий.
Його допитували, били в обличчя і палили вогнем до тих пір, поки обличчя не втратило людської подоби. Деякі християни, що жили неподалік бачили всю цю сцену здалека, але не впізнали його. Трохи пізніше вони почули кілька пострілів і на цьому все скінчилось.
О. Луі Леруа писав: «Так, тут дорога до святості не є сяючою, але я щасливий, що служу саме тут».