Покликання це особиста зустріч з Богом і відповідь на поклик іти за Ним. Дякуючи батькам від дитинства я був близько Церкви, щотижня ходив на Службу Божу. Коли почав ходити до школи став міністрантом, почав ходити на катихезу дякуючи якій краще пізнавав Бога. В старших класах розмірковував. що буду робитидалі, куди піду навчатися, тоді я ще навіть і не думав бути священиком.
Мені подобалась хімія і біологія тому вибрав, як напрямок навчання – фармацевтику. Закінчуючи школу шукав можливості підзаробити якісь кошти, щоб були на початок нового етапу мого життя в коледжі. Так разом з братом перший раз потрапили в Тиврів де познайомився з о. Вадимом Дорошом ОМІ і братом Яном Матушком ОМІ. Та зустріч мені залишила приємну згадку про Місіонерів Облатів. Далі розпочався навчальний рік, під час якого я трішки занедбав своє релігійне життя. Свобода від батьківської опіки дала мені можливість самому обирати чи потрібно іти мені до храму на Службу Божу чи ні. Протягом кількох місяців нерегулярного відвідування храму я відчував неспокій у своєму серці, чогось мені бракувало, мабуть передусім глибокого миру в середені, який я отримував ідучи до церкви. Також в тому році о. Вадим запросив мене на реколекції до Тиврова, на яких я зав’язав ближчий контакт з Місіонерами Облатами. Повернувшись до дому по реколекціях розпочав підготовку до таїнства Миропомазаня. Дякуючи короновірусу я міг брати участь в тій підготовці і усвідомити собі в що вірю. Бог в свою чергу не гаяв часу і підготовлював моє серце до покликання.
Добре пам’ятаю що в тому часі подобалась мені дівчина, які я пропонував зустрічатись, але вона відмовляла. Тоді я продумав чудовий план запросити її на зустріч молоді до Тиврова і там спробувати зав’язати з нею стосунки остаточно. Вона погодилась поїхати. Перша частина пройшла добре, але на другу частину мого плану Бог мав свій план.
Під час тієї зустрічі я з тією дівчиною майже не розмовляв, зате багато часу провів на розмові з Богом. Мати Божа Тиврівська здобула ще одне серце для свого Сина. Через кілька днів по зустрічі молоді я сказав мамі що бажаю покинути навчання і піти до семінарії. Протягом місяця я роздумував над тим і вирішив покинути навчання. Я був готовий іти до Городецької Семінарії, але слова моєї хресної змінили мій вибір на користь Згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної. Вже протягом декількох місяців я був впевнений в тому що монаше згромадження для мене краще ніж життя священика дієцезілного священника оскільки для мене важливим є життя у спільноті. От вже 4 рік як іду цією дорогою і радію що можу служити Господу і людям. Слава Ісусу Христу.
Семінарист Андрій Куньовський ОМІ