Отець Жан Вотьє (1926–1967) народився 22 березня 1926 року на півночі Франції, у невеликому містечку Фурмі. У 1940 році він пережив страждання, пов’язані з втечею цивільного населення перед німецьким вторгненням, що змусило його родину податися у вигнання на інший кінець Франції, до містечка Сент-Ліврад.
Після здобуття середньої освіти в Малій Семінарії м. Ажен, у листопаді 1944 року він був прийнятий до новіціяту Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Понмейні й 1 листопада 1945 року склав перші обіти.
Після двох років філософських студій, спочатку в Ла-Брос-Монсо, а згодом в абатстві Соліньяк, його було призвано на військову службу. Повернувшись до Соліньяка, він протягом чотирьох років вивчав богослов’я. Саме там, 8 грудня 1949 року, Жан Вотьє склав довічні обіти. 17 лютого 1952 року він був рукоположений в священники.
Після Рукоположення він був призначений на місію у В’єнтьяні, Лаос, у 1952 році. Прибувши до країни 26 жовтня 1952 року, його одразу скерували служити серед найубогіших — народу Кмху’. Він майже завжди перебував разом із людьми з тих самих сіл, яких супроводжував під час їхніх переселень у роки війни.
У 1961 році все село було змушене відступити до краю Рівнини Джарів: спершу в Бан-На, а потім у Хін-Танг. У 1961–1963 роках він проходив дворічну практику в Малій Семінарії у Паксане. Щосуботи він залишав семінарію, щоб відправлятися на недільне служіння в села.
У грудні 1963 року він повернувся до служіння серед Кмху’. Більшість своїх останніх років він провів у Хін-Танг, присвячуючи себе складному завданню справедливого розподілу гуманітарної допомоги. Він захищав бідних Кмху’, не надаючи переваги комусь одному, бо вмів служити всім. Його діяльність не подобалася спеціальним службам, які вважали, що їм слід служити перш за все. Жан усвідомлював, що його життя під загрозою.
В ніч з 16 на 17 грудня 1967 року о. Жан Вотьє був убитий з близької відстані. Він приїхав провести дві ночі в маленькому селі Бан-На, щоб відвідати катехуменів. За 800 метрів від будинку, де він мешкав, на пагорбі стояв невеликий військовий пост. Ті, хто прагнув його смерті, прикинулися партизанським нападом.
Він одразу підвівся, зібрав двох дітей, що залишалися з ним, і кількох катехуменів, і відвів їх до потічка за 200–300 метрів нижче села, де заховав у яру. Потім відійшов, щоб оцінити ситуацію. Пролунав постріл. Вражений у основу шиї, Жан Вотьє благав своїх нападників, що ховалися за невеликим кущем:
«Чому ви стріляєте в мене? Зупиніться! Я справді поранений».
У відповідь пролунало:
«Припини говорити!»
І стрілянина поновилася. Він був тричі поранений у груди, впав і помер.
Наступного дня після смерті о. Жана Вотьє один із катехистів написав його батькам: «Отець Жан помер, бо любив нас і не хотів нас залишати». Тіло о. Вотьє було перенесено до В’єнтьяну. Він спочиває на лаоській землі, на католицькому цвинтарі міста.