Отець Вінсент Л’Еноре (1921–1961) народився 12 березня 1921 року в Пон-л’Аббе, у Франції. Походив із глибоко католицької родини, в якій було 14 дітей. Вінсент навчався в початковій школі Католицького коледжу святого Ґабріеля у своєму рідному місті. Згодом, у роках 1933–1940, він був учнем у юніораті Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Понмені (департамент Майєнн, Франція), де здобував середню освіту.

Після завершення навчання він попросив присвятити своє життя Богові, з огляду на місії, в облатській родині. Новіціат він проходив у тому ж домі в Понмені. Для навчання філософії та богослов’я його було скеровано до Ла-Бросс-Монсо. Саме там він став безпосереднім свідком драматичних подій 24 липня 1944 року: позасудової страти п’яти облатів із його спільноти, здійсненої нацистськими солдатами. Він та його співбрати були депортовані до табору ув’язнення в Комп’єні, але невдовзі були звільнені — на початку вересня — наступаючими союзними військами.

Після повернення до Ла-Бросс-Монсо Вінсент склав довічні обіти 12 березня 1945 року і 7 липня 1946 року був висвячений на священника. Мир повернувся, і Вінсент Л’Еноре був готовий вирушити на місії. 10 серпня 1946 року його офіційно було скеровано до Лаосу для проголошення Євангелія.

Його перше перебування в Лаосі відбулося в районі Паксане. Там йому потрібно було вивчити мову, звичаї та методи місіонерської діяльності. Згодом його призначили настоятелем у Нонг-Буа. Там він застав сильну спільноту з приблизно 400 християн.

У листопаді 1957 року він приєднався до місіонерської спільноти в Сієнг-Кхуангу. Його місцем служіння стало Бан-Бан. Там мешкала лише жменька християн. Водночас у навколишніх місцевостях оселилися кілька сіл біженців Тай-Денґ, які прибули з провінції Сам-Неуа в 1952–1953 роках. Пастирська й місіонерська праця була нелегкою: ці люди роками зазнавали страждань через нестабільність постійної війни. Було багато праці, зокрема в тому, щоб повернути розпорошеним родинам упевненість у собі та надію.

В останні місяці 1960 року дисидентський режим, встановлений у Сам-Неуа, поширив свій контроль на весь регіон. Була запроваджена система з обов’язковими ідеологічними зібраннями та обмеженнями свободи пересування осіб.

У середу, 10 травня 1961 року, о. Вінсент Л’Еноре вирушив до села Бан-На-Тхум, розташованого приблизно за 7 км, щоб відслужити там урочистість Вознесіння Господнього. У четвер вранці, 11 травня, його бачили, як о сьомій годині ранку він виїжджав з На-Тхуму велосипедом. Невдовзі, між Бан-На-Тхум і Бан-Фаї, його зупинили троє чоловіків у партизанській формі.

Селянка, яка працювала на полі, була свідком початку події:

«Отець дістав якийсь папір, очевидно перепустку. Це, здається, задовольнило солдатів, бо отець знову сів на велосипед і поїхав дорогою».

Жінка не бачила того, що сталося далі, але невдовзі почула постріли. Вона повернулася до села, знайшла велосипед, а згодом побачила тіло, ледь прикрите, у придорожній канаві. Налякана, вона не наважилася відразу ні про що говорити і нічого робити.

Наступного дня невелика група мешканців села пішла на це місце. Приблизно за 1500 метрів від села вони побачили на дорозі велику калюжу крові та виявили тіло о. Л’Еноре, перенесене до рову глибше в лісі. У суботу вони привели о. Кхамфаня і разом з ним здійснили гідне, але швидке поховання, не зволікаючи, бо всі усвідомлювали небезпеку. На могилі було поставлено хрест.

Жодного пояснення цього вбивства так і не було дано. Військова влада, розташована в регіоні, просто все заперечила. За словами свідка, нові правителі зруйнували церкву та заборонили християнам збиратися. Молодше покоління більше не мало можливості бути катехизованим. Вони знають лише школу й пропаганду та не знають християнської релігії. Один зі свідків пізніше сказав:

«Я вважаю, що його вбили з ненависті до релігії, а особливо до католицької релігії».