Понад чотири роки тому для мене, 19-річного студента ці слова були знайомі, бо саме тоді я серйозно задумувався над вступом до згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії.
Зараз я 23-річний студент проте уже не Політехнічного Університету, а Папського Григоріанського Університету (до якого входить наша міжнародна семінарія у Римі), тобто семінарист, член згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної, і тепер я ці слова розумію трішки краще ніж чотири роки тому. І впевнений що через 20 років я ці слова буду розуміти ще краще та інакше.Я Чернецький Святослав, вступив до нашого згромадження 8 лютого 2018 року, а після преновіціяту та новіціяту навчався, проживав та працював у семінарії нашої Провінції в Обрі та за два роки закінчив курс філософії, після якого мене вислали до нашої спільноти в Римі, щоб продовжити навчання на відділі богослов’я у нашій міжнародній семінарії.
І тут, у величезний спільноті моє поняття про вище перечислені слова доповнились. Ці враження важко передати словами. Живучи під одним дахом, розмовляючи кожного дня із співбратами що приїхали із цілого світу: Канада, США, Мексика, Колумбія, Нігерія, Камерун, РПА, Лесотто, Замбія, Конго, Мадагаскар, Франція, Польща, Індія, Шрі-ланка, Пакистан, В’єтнам, Філіппіни ( і то що я не перелічив священиків, що приїхали на навчання до Риму) відкривається більш глибокий сенс облатської спільноти та харизми, а саме міжнародності.Також у мене є величезна можливість слухати від своїх братів, як виглядає життя Католицької Церкви та та служіння місіонерів облатів у різних країнах, як там виглядає праця місійна.
І був вражений з побожності людей Південної Америки, з кількості покликань з азіатських країн (у маленькій Шрі-ланці, де декілька років тому було кілька терактів в католицьких храмах, є дві області семінарії, а у В’єтнамі є лише одна Облацька парафія з місіями є 50 семінаристів…), а також з мужності християн у Пакистані та інших країнах де, переслідуються християнство.
Та ще багато багато чого цікавого, але оскільки багато з нас недавно приїхали до Риму не всі знають добре італійську мову, також і я, тому є невеличкий мовний бар’єр, який з кожним днем зменшується, бо ми допомагаємо один одному в науці мови. Дякую Богові за моє покликання!