Продовжуємо знайомство з Місіонерами Облатами Марії Непорочної, які в своєму житті служили чи прагнули такого служіння християнам двох обрядів. Сьогодні познайомимося з о. Антонієм Матура ОМІ.
О. Антоній народився біля місцевості Гожув (Польща) – 31 березня 1912 року. У 1929 році вступив до середньої школи в Люблінцю, якої організаторами були Місіонери Облати Марії Непорочної. У 1933 році вступив до новіціяту Місіонерів Облатів у Марковіцах. Потім після закінчення новіціяту та складення перших монаших обітів пішов навчатися до облатської семінарії, спочатку в Кробі і далі в Обрі, яку закінчив у 1939 році.
Цей час був часом коли облати брали активну участь у служінні вірянам східного обряду переважна більшість, яких були українцями, допомагаючи повертатися до єдності з римо-католицькою Церквою. Наслідком між іншим було розпалювання серед семінаристів прагнення служіння в східньому обряді. Проводилися, різні зустрічі, роз’яснення. В семінарії було коло семінаристів, які цікавилися служінням християнам східного обряду. Досить велика кількість на закінчення богослов’я висилали до Вищої Духовної Семінарії східного обряду в м. Дубно, щоб потім молоді облати могли служити в двох ритах.
Подібне прагнення мав і о. Антоній Матура ОМІ, яке виразив в листі до Генерального настоятеля, підкреслюючи, що прагне служити християнам східного обряду. Саме тому отримав свій перший послух служити в парафії в місцевості Окопи, серед українців та поляків, вікарієм. Настоятелем в тій парафії був о. Людвік Вродарчик ОМІ, який загинув мученицькою смертю кілька років пізніше (1943 р.), в даний момент відбувається процес беатифікаційний, щодо визнання Слугу Божого – Блаженним.
У тому часі було також прийнято декілька парафій на Східних Кресах Польщі (сьогодні Західна Україна або Білорусь). Між іншим була там парафія і в місцевості Окопи де у більшість навколишніх сіл проживали українці. В тій місцевості подібно, як українці так і поляки розмовляли своїм діалектом, а місіонери, які там служили були відкриті на проголошення Слова Божого як і одним так і другим часто вживаючи в розмовах чи в часі проповіді саме місцевого діалекту. Нажаль о. Антоній не зміг доїхати до призначеної йому місцевості оскільки розпочалася ІІ Світова Війна і та територія була окупованою Червоною Армією СССР.
Не доїхавши до свого місця служіння молодий місіонер повернувся і поїхав до Обри. Проте за декілька місяців був арештований з іншими двома облатами, німецькими окупаційними військами, які в тому часі окупували західну частину Польщі. Він одним із 5-ти перших місіонерів облатів, які приїхали до концтабору в Дахау, який знаходився у Німеччині. В часі перебування у концтаборі , працював у столярні. В Дахау перебував аж до 29 квітня 1945 року коли їх визволили американські війська.
Після війни служив обіймав різні посади і врешті 1969 році був скерований до Кодня (знаходиться на межі з Білоросією, більшість населення польського походження проте є досить великий відсоток українців.) кустошем Марійного Санктуарію – Коденської Матері Божої. Був це його останній послух з якого місіонер дуже радів оскільки міг бути під опікою Матері Божої. О. Антоній був відкритою людиною та радісною людиною.
Прагнув єдності християн хоч не вдалося йому на сто відсотків зреалізувати свого прагнення служити християнам східного обряду проте через різні події життя проте для нас є свідком, який прагнув такого служіння залишаючись вірним Конституціям та правилам Місіонерів Облатів Марії Непорочної аж до смерті у 1997 році маючи 85 років. Будучи останніх 28 років свого служіння в Кодні під опікою Матері Божої.