Кароль Юзеф Войтила народився у містечку Вадовиці біля Кракова у родині поручника польської армії та вчительки. Він прекрасно навчався у школі. Коли Каролю виповнилося 8 років, померла його мати, а у 12 він втратив старшого брата.
У дитинстві очолював шкільне товариство присвячене Божій Матері. У 14 років здійснив своє пеше паломництво до головного Марійного санктуарію у Ченстохові.
1938 року Кароль отримавТайну миропомазання і здобув свою середню освіту.
1938 року Кароль вступає на філософський факультет Яґеллонського університету і разом з батьком переїздить до Кракова. Цього ж навчального року стає членом студентського товариства Пресвятої Євхаристії та Милосердя.
Коли у 1939 році розпочалася Друга світова війна, Кароль Войтила, студент II курсу, змушений був залишити навчання. Він виступає у підпільному театрі й уникає ув’язнення та депортації лише завдяки праці y каменоломні. У 1940–1941 рр. працював на хімічному заводі «Сольвей». 1941 року помирає батько Кароля. Тоді ж Кароль стає студентом підпільної духовної семінарії, де розпочинає таємне приготування до священства. Його праця у «Сольвеї» та богословські студії тривали до нещасного випадку на початку 1944 року, коли він, збитий машиною, місяць пробув у лікарні.
13 жовтня 1946 року кардинал Сапега висвятив К.Войтилу на піддиякона, а через тиждень на диякона. У листопаді той же кардинал висвятив його на священика Римо-Католицької Церкви.
1946 року, майже відразу після рукоположення на священика, він залишає Польщу і вдосконалює свої знання на філософському факультеті Папського унівеситету Анґелікум у Римі. У 1947 році — здобуває ліценціат з богослов’я, а в 1948 році завершує працю над докторатом і повертається до Польщі, де призначений вікарієм в Неговіце, а потім в одній із міських парафій Кракова.
1949 року Кароль Войтила у Кракові починає працювати з університетською молоддю та медиками у парафії святого Флоріана, а у 1950-му готує свої перші публікації.
У 1953 році Войтила отримує ступінь доктора морального богослов’я на теологічному факультеті Яґеллонського університету, після чого викладає в університеті суспільну етику. Незабаром комуністична влада закриває богословський факультет, і навчання доводиться перенести до Краківської семінарії. Тоді ж Войтилі пропонують викладати в Люблінському Католицькому Університеті, де наприкінці 1956 року він очолив кафедру етики.
У вересні 1958 року за призначенням Папи Пія XII він стає краківським єпископом-помічником.
У жовтні 1962 року він бере участь у роботі 1-ї сесії Другого Ватиканського Собору як один із його наймолодших учасників. У січні 1964 року під час закриття 2-ї сесії його призначають архієпископом, митрополитом Краківським. Після завершення 3-ї сесії Собору та впродовж приготування до 4-ї (завершальної) сесії новий архієпископ працює над документом Gaudium et Spes (Про Церкву в сучасному світі).
16 жовтня 1978 року (після смерті папи Павла VI і короткого правління папи Івана Павла І) кардинала Кароля Юзефа Войтилу обрано 264-им Папою Римським під іменем Йоана Павла ІІ.Коли у 1978 році Кароля Войтилу обрали Папою, Церква перебувала у дуже важкому стані. У XX столітті відбулися величезні зміни на суспільному, політичному, економічному і технологічному рівнях. Усі ці зміни торкнулися і Церкви.
На початку 60-их років з’явилося багато нових тенденцій, що розвинулися впродовж 70-их, а саме: використання та зловживання засобами масової інформації, матеріалізм і споживацтво, сексуальна революція та рухи проти приросту населення, проникнення комунізму в політичні і суспільні структури та утвердження секуляризму як панівної ідеології розвиненого світу.
Обрання Папою людини з комуністичної держави сприяло прискоренню процесів розпаду Радянської імперії, визволення країн східної Європи і повернення релігійної свободи на всій пострадянській території.
Уже після трьох місяців обрання Йоан Павло II приймав у себе з візитом міністра закордонних справ Радянського Союзу А. Громико. Ця зустріч започаткувала низку контактів, які врешті допровадили до зустрічі з Генеральним секретарем Радянського Союзу Михайлом Горбачовим, що відбулася у Ватикані 1 грудня 1989 року. Першим наслідком тієї зустрічі стало звільнення Польщі, а далі вона спричинила падіння усієї радянської системи.
Невипадково волею Божою саме на 27 років понтифікату Йоана Павла ІІ припадає й падіння сумнозвісної Берлінської стіни, й крах так званого „комуністичного табору”, й становлення та сучасний розвиток Європейського союзу. Йоан Павло ІІ намагався постійно нагадувати світові про те, що досі невирішальними лишилися проблеми бідності й голоду, про християнські корені європейської спільноти (та й усієї атлантичної цивілізації), про відповідальність сучасних молодих людей за духовний християнський розвиток їхніх друзів та рідних.
Кароль Войтила був папою римським протягом 27 років. Є отже на другому місці серед пап – після папи Пія ІХ, не враховуючи св. Петра, які найдовше вели човен Хрестової церкви у напрямку Бога.
В часі його вибору, не багатьох уявляло собі, скільки подорожуватиме цей молодий папа, щоб зреалізувати свою пастирську місію. Йоан Павло ІІ виїжджав офіційно поза собор св. Петра майже 1.400 разів і відвідав 130 народів, проміряючи майже мільйон з половиною кілометрів. Можна сказати що об’їхав світ наоколо 31 разів. Святіший Отець відвідав із пастирським візитом майже усі країни, де є Церква. Сумуючи дні, які були йому потрібні щоб здійснити апостольські подорожі у Римі та у світі він жив поза собором св. Петра більше двох з половиною років.
Ніхто з могутніх цієї землі не подорожував стільки, скільки папа Йоан Павло ІІ і ніхто не зібрав навколо себе стільки людей кожного континенту. Він відвідав найбільші метрополії та дійшов до найбільш віддалених островів Тихого Океану. Безліч мільйонів осіб кожної раси і релігії, кожного суспільного становища. Рекорд юрби був у 1995 році в Манілі, де навколо папи Йоана Павла ІІ зібралося 5 мільйонів молодих філіппінців.
Він був відкритий на світ, і тому за часів його понтифікату значно зросло число країн з котрими Апостольський Престол має дипломатичні взаємини. За часів папи Павла шостого було їх 70. За часів папи Йоана Павла ІІ їх стало 175, практично усі члени представництва ООН.
Йоан Павло ІІ був також невтомним учителем. Від його руки вийшло на світ 90 тисяч сторінок документів Церкви, серед яких є 14 енциклік, що дорівнює бібліотеці із 180 томами кожен по півтора тисячі сторінок. До цього потрібно додати більше 3 тисяч промов проголошених у часи апостольських подорожей та на протязі 1300 аудієнцій у кожну середу перед 17 мільйонами вірних. Він доторкнувся усіх матерій Церкви, від літургійних правил до канонічних установ. За часи свого понтифікату Йоан Павло ІІ зібрав 9 консисторів та 2 пленарні зустрічі кардинальського колегію. 20 єпископських синодів. В часі свого понтифікату папа збирав уряд Церкви практично раз до року. Таке не здійснювалося від 9 сторіч.
Йоан Павло ІІ став в історії першим папою, що увійшов у єврейську синагогу у квітні 1986 року. Це був також перший папа що увійшов у протестантську Церкву і у травні 2001 року у Дамаску, перший папа що переступив поріг мечеті. Але понтифік найбільш активний у історії ніколи не забув що він також є Єпископом Римської Дієцезії. Він її візитував 740 разів. Виконував своє єпископське служіння у 301 парафіях. Більше 1500 разів уділив таїнства хрещення дітям і дорослим. 23000 молодих людей отримали таїнство миропомазання від такого спеціального єпископа.
Це був перший папа Римський який відвідав Україну.
«Дякую тобі, Україно, що оборонила Європу своєю невтомною та героїчною боротьбою проти загарбницьких орд… Нехай Господь дасть мир тобі, український народе, бо ти з наполегливою і одностайною відданістю нарешті привернув собі свободу й розпочав віднаходити своє істинне коріння та докладаєш великих зусиль, щоби стати на шлях реформ і дати всім можливість жити та сповідувати власну віру, власну культуру й власні переконання в рамках свободи та справедливості…
Молю Всемогутнього Бога, щоб благословив тебе, український Народе, і щоб зцілив усі твої рани. Його велика любов нехай наповнить твоє серце і нехай провадить тебе у третє тисячоліття християнства до нового майбутнього. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!».
Прощальна промова Йоана Павла ІІ у Львові 27 червня 2001:
Приліт до Львова св. Йоана Павла ІІ