У кожної людини є місця, де вона мріяла б побувати. Для нас одним з таких – був Рим. І нещодавно наша мрія здійснилась, ми мали можливість пережити паломництво в місці, де зароджувалось християнство. Неможливо передати словами ті емоції і відчуття, які ми пережили перебуваючи там.
У Ватикані відчувається усвідомлення місії християнина. Святі апостоли, незважаючи на переслідування, несли Слово Боже до людей, то наскільки нам живучи в часі коли ми маємо можливість розповідати про Ісуса Христа, без загрози для життя, потрібно і важливо свідчити Його Безмежну Любов до всіх людей, про ту Жертву яку приніс Ісус на хресті, щоб відкупити наші гріхи.
Божена:
Для мене це був час коли могла досвідчити Любов. Як Божу так і людську. Люди які не знають нас, прийняли і дали все необхідне. Інші просто склали пожертву, щоб наша мрія здійснилась. В цих людях відчуваю присутність Бога. Нехай Всемогутній Господь віддячить їм сторицею.
Я ніколи не могла б подумати, що справді буду в Римі, Ватикані. Що зможу власними очима побачити Базиліку Святого Петра, Базиліку Павла за мурами, Латеранську базиліку і інші визначні, святі місця. Це щось недосяжне, яке в руках Бога може втілитись в життя. Досвідчивши цю Любов, хочу просити в Бога вчитись безкорисливо допомагати іншим, бути щедрим та ставати для когось теж свідком Христової любові.
Дарія:
Вдячна Богу за можливість побувати у вічному місті Римі. Там я побачила, як важливо перебувати у спільноті, яка допомагає зростати та розвиватися. Будучи в місці, де люди зазнавали випробувань, переслідувань, я усвідомила, що вони віддали життя за віру. Дивлячись на їх життя, це спонукає мене дозрівати у вірі, вчитися довіряти і не знеохочуватися.
Я побачила, що все що отримую від Бога маю не затримувати для себе, а ділитися цим з іншими. Як висновок, кожен з нас може євангелізувати там, де священник не має змоги.
Марія:
Це був хороший час та нагода поринути в духовну та культурну історію. Хоча на початку було важко усвідомити, що я перебуваю тут.
Багато вражаючої архітектури, велич храмів та соборів, катакомби вражали та нагадували про історію християнства, віри перших апостолів, перших християн, мучеників і до сьогоднішнього часу.
Кожен мав свої наміри, прохання, а спільною інтенцією була молитва за мир.
Це паломництво викликало в мене питання про своє пережиття віри, над чим ще маю працювати, які маю слабкості, які ще є закриті куточки в мені, які потребують дотику Бога.
Теж як важливо поглиблювати свою віру, духовність і бути більш відкритою, розуміючою до ближніх і до себе. І пам’ятати, що Господь не десь збоку, далеко, а поруч разом зі мною.
Дуже дякуємо згромадженню Місіонерів Облатів за гостинність і привітність. Ми справді відчували себе як вдома. І незважаючи на різні мови, отці завжди посміхались і з радістю допомагали нам. Особлива подяка їм за це. Дякуємо за всі свідчення, які ми почули: семінаристів, отців і світських людей. Також велика подяка всім, хто склав пожертви і допоміг нам побувати в цьому місці.
І насамперед дякуємо Богу, який показує нам, що немає нічого неможливого і нездійсненна для нас мрія, в руках Бога може втілитись в життя. Тому дякуємо Йому за те що любить, піклується про нас і дає змогу відчувати Його Любов.
о. Рафал Стжижевський ОМІ