Лист о. Євгена де Мазенода до о. Тамп’є – Джерела Місіонерів Облатів Марії Непорочної

розміщено в: Новини | 0

«Дорогий мій друже,

Читай цей лист у підніжжя хреста,
готовий слухати тільки Бога і те, що Бог і душі чекають від такого священика,
як Ти. Придуши в собі всяку людську зухвалість, любов до статків і вигоди.
Серйозно поміркуй над ситуацією мешканців села: в якому стані там релігія; як з
кожним днем посилюється відступництво, вчиняючи жахливу різню. Подумай над
жалюгідністю засобів, за допомогою яких я досі намагаюсь протидіяти злу, що
розповсюджується з неймовірною силою. Запитай своє серце, що воно прагне
робити, щоб запобігти великій катастрофі. А потім дай відповідь на мій лист.

Отож, Друже, не вдаючись до
подробиць, кажу тобі, що ти потрібен справі, започаткувати яку нас спонукав
Бог. Папа переконаний, що в сумній ситуації, у якій ми перебуваємо, тільки
місії дозволять ще раз привести до віри людей, які її практично втратили.
Значна частина духовних осіб деяких дієцезій прагне об’єднатися для підтримки
планів Папи.

Я також відчуваю необхідність
такого починання на нашій території, і з надією на Боже Провидіння я уже заклав
фундамент під справу, мета якої – посилати місіонерів до наших сіл і селищ. Вони
будуть готові повалити царство сатани, водночас даючи взірець справжнього
священицького життя. Адже ми будемо жити разом у будинку, який я придбаю,
згідно зі статутом, який приймемо за спільним порозумінням, беручи приклад зі
статутів св. Ігнатія, св. Карла, св. Филипа Нері, св. Вікентія, а також
блаженного Альфонса Ліґуорі. Я гадаю, що в цьому товаристві ми будемо
почуватися щасливими, бо матимемо одне серце й одну душу. Частину року
посвятимо наверненню душ, а частину – духовним вправам, дослідженням, а також
власному освяченню.

Нехай це буде для тебе обітниця і
передсмак захоплюючої радості, яку ми спільно переживатимемо. Якщо, а я в це
вірю, ти приєднаєшся до нас, то не будеш почуватися, ніби на чужині; ти
опинишся в оточенні чотирьох співбратів. Так буде доти, доки нас не стане
більше, адже найважливіше – правильно підібрати тих, хто хотів би відважно йти
слідами апостолів. Тим часом першочергова річ – побудувати міцний фундамент і
ввести у наш дім лад і досконалу гармонію. Саме тому ти дуже потрібний. Знаю,
що ти зможеш прийняти нову форму життя і перебувати у ній. Ми не будемо
зв’язуватися обітами. Я сподіваюся, що з нами буде так, як з учнями св. Филипа.
Вони були вільними – і ми такими станемо. Вони аж до смерті були вірні ордену,
який любили, як матір.

Як тільки я отримаю Твою
відповідь, ознайомлю Тебе з подробицями і тим всім, про що ти хотів би
дізнатись. Але прошу Тебе, Друже, не повертайся спиною до найбільшого добра,
яке можна реалізувати в Церкві. Знайдуться вікарії, які Тебе замінять. Але
нелегко знайти того, хто хотів би присвятити себе спасінню душ і проголошуванню
слави Божої, не сподіваючись тут на землі нічого, крім важкої праці і
страждання, а також того, що Господь заповідав своїм учням. Твоя відмова
заподіяла б цій новій справі велику шкоду. Кажу про це щиро і розсудливо, не
зважаючи на те, що цим випробовую Твою скромність. Не вагаюсь також запевнити
Тебе, що якби для прийняття рішення Тобі був би необхідний мій приїзд до Арля,
то я негайно прибуду туди. Усе залежить від доброго початку. Тому потрібні
однодумці і свідомість, одна для всіх добра воля, безкорисливість, одним словом
– спільна самопожертва».