Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на ХХVI Неділю звичайного періоду, рік "В" E-mail
Субота, 24 вересня 2016 11:37

rich-man-and-lazarusАм 6, 1. 4-7; 1 Тим 6, 11-16; Лк 16, 19-31.

Дорогі брати і сестри. У Слові, котре наш Господь Ісус Христос скеровує до нас в цю неділю, ми знаходимо черговий заклик до того, щоб подивитись на власне життя: чи воно узгоджується зі Святою Євангелією? Чи поводимось ми так, як цього чекає від нас Ісус? Чи ми намагаємось відкрити, що таке особливе і особисте Він хоче сказати нам цього разу? До чого закликає?

 

У сьогоднішньому євангельському читанні зустрічаємо двох дуже відмінних між собою людей. Дві постаті, що протиставляються одна одній. З одного боку: заможний пан, красно вбраний та добре вгодований. З іншого: жебрак, голодний, обдертий, зневажений та ще й, за законами вибраного народу, нечистий (бо ж був вкритий «струпами»), а тому – погорджений усіма.

Дві такі відмінні особи! Яку ж реакцію викликає в нас постава багача? Що хоче нам сказати Ісус, оповідаючи історію злиденного Лазаря?

Напевно кожного з нас обурює поведінка заможного пана. І його гріхом, власне, є не те, що він живе у достатку, у багатстві. Ні! Його гріхом є те, що він не вміє ділитись тим, що має. Ані найменшим жестом, ані єдиним словом, ані крихтами їжі зі свого столу не обдаровує бідняка, що жебрає при брамі його дому. Лазар для нього ніби й зовсім не існує.

Й ніби не чинить багач нічого злого Лазарю… але ж і доброго не чинить, навіть якогось дріб’язку. Й між ними, між заможним господарем та жебраком Лазарем ніби стоїть нездоланний мур, складений саме з багатства першого.

Чи Христос сьогодні вимагає від нас, щоб ми зреклися усього, що в нас є? Чи Він хоче, щоб ми припинили опікуватись нашими щоденними справами, нашим побутом? Чи бажає, щоб ми зупинили власний розвиток, щоб облишили навчання, працю, пізнання світу? Ні! Напевно ні! Натомість Ісус прагне сказати нам: «Чувай! Пильнуй! Бо те, що ти маєш може відділити тебе від світу, від інших людей, може вчинити, що ти пройдеш повз потребуючого, не звернувши на нього уваги, просто не побачивши його. Тиждень тому ми чули в Євангелії про урядника панського маєтку, котрий набував собі приятелів шляхом учинення підлеглим добрих учинків. Робив це, щоб бути поряд з ними, а не так, як багач з сьогоднішнього читання – лишитись на самоті.

Людина, замкнена у тісному світі своєї власності, не тільки не зважає на те, що відбувається навколо неї, не помічає тих, що живуть поруч, але й стає глухою на голос Бога, на Його Слово, скероване до кожного. Бо часто саме багатство, заможність стає тим богом, що йому єдиному служить людина, що заслоняє істинного і єдиного Господа Бога, Творця, котрий саме й дає людині усе, в тому числі – матеріальні блага.

То ж чи можемо ми розуміти сьогоднішній текст виключно як засудження, атаку на тих, що мають достаток, та похвалу неімущим, бідним, злиденним?

Знову ж ні! Не можна таким чином трактувати слова Спасителя. Радше Ісус засуджує стиль життя багача, що замкнувся у своєму палаці та там насолоджується життям. А тим часом Лазар, хворий, голодний, самотній, лежить коло брами того самого палацу. Й немає ніяких можливостей для того, щоб поліпшити своє положення: хвороба не лишає йому шансів. За часів Ісуса у тодішньому розумінні його краян мало бути сформоване певне розуміння: раз Лазар тяжко хворіє, то, напевно, багато нагрішив і Бог його за це покарав.

Але Ісус виразно показує свою незгоду з таким розуміння і у своїй розповіді каже про велику винагороду, що вона чекає на Лазаря в небі. Винагороду за свої земні страждання. І навпаки: заможного господаря палацу, що тішиться і веселиться, не помічаючи нічого, окрім власного багатства та отих земних втіх, буде відштовхнуто, засуджено, покарано. Але, повторимось, не через багатство, а тільки за те, як він цей свій статок використовує.

Біблія тлумачить нам бідність і багатство у два способи. З одного боку, бідність – це зло, якого належить уникати, а заможність – це знак Божого благословення: другом Бога є людина, що має багато речей. Але Ісус бачить також у багатстві велику небезпеку, загрозу того, що заможне життя зробить так, що Бог вже буде нам непотрібний, а іншим людям буде годі на нас розраховувати. Тож для Ісус й бідність стає благословенням, бо ж Господь особливо любить людину бідну.

Так й у сьогоднішньому Слові Господь прагне сказати нам ще одне, й чинить це просто через саме ім’я жебрака, адже Лазар означає: «Бог допомагає». Бог особливо допомагає саме убогому, тому, хто, власне, й потребує цієї допомоги.

Й так само він допомагає й кожному з нас. Бо заради кожного з нас Він став убогим і стражденним, щоб бути ближче до нас, щоб буквально стати при наших дверях, при дверях нашого життя. Всемогутній Бога стає убогим та близьким нам, щоб й ми, у свою чергу, наважились бути поруч з Ним і відповідати на Його заклики.

Бути християнином означає не що інше, як йти за покликом Ісуса, всупереч нашій власній слабкості. Це означає прийняти до серця Його науку, Його поради і застереження. Прийняти як свої ті вартості, що ми їх знаходимо у Євангелії. Зрозуміти, що я, саме я, є відповідальним чи відповідальною за моє життя та життя, що оточують нас на цій землі, у цьому швидкоплинному житті. Адже ж ще є й вічність, котра чекає на нас. Бо Євангелія – це, перш за все, світ цінностей, до яких провадить Ісус. Тому-то Блага Вість сповнена вказівок, порад, заохочень, що закликають нас до свободи.

А для того, щоб не забракло нам витривалості на щоденне крокування цією дорогою Христових порад, нехай заохоченням для нас стануть слова святого Апостола Павла, що їх ми теж чули сьогодні в храмах під час другого читання Літургії Слова: «Ти, чоловіче Божий, шукай праведності, побожності, віри, любові, терпеливості, лагідності. Змагайся добрим змагом віри, старайся осягнути життя вічне, до якого ти покликаний…»

Просімо Господа, щоб Він допоміг нам відкрити, якою ж великою є Його любов до нас. Він являє нам свою всемогутність перш за все саме тоді, коли являє милосердя і прощення. Просімо, щоб Він невтомно розливав над нами своє благословення, що б й ми, йдучи за Його натхненнями, досягли вічного життя у світлі Його слави.

Боже, котрий знаєш по імені усіх Твоїх дітей, засмучених і потребуючих, нехай Твоя справедливість царює вже тут, на землі, через добрі вчинки людей, відкритих на Твій заклик. Нехай Твоє Слово дає нам сили для здійснення учинків доброти та милосердя, потіху у трудах праведних і зміцнення віри у Воскреслого Христа, котрий нас провадить до Тебе. Нехай Він сам прийме нас колись у Твоєму домі, де разом з Тобою живе і царює на віки вічні. Амінь.

о. Павло Вишковський ОМІ

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні101
mod_vvisit_counterВчора1716
mod_vvisit_counterЗа тиждень101
mod_vvisit_counterЗа місяць62511
mod_vvisit_counterРазом3043947
We have: 72 guests online
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino