Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на XVI Неділю звичайного періоду, рік "В" E-mail
Субота, 16 липня 2016 18:02

marta-i-mariaБут 18, 1-10; Кол 1, 24-28; Лк 10, 38-42

Брати і сестри! Можливо посеред піклування про повсякденні справи, які забирають весь наш час, відчуваємо іноді, що чогось дуже важливого бракує. Попри брак часу існує якась пустка, яку не може заповнити жодна діяльність. Інтуїтивно передчуваємо, що мусить бути щось більше, важливіше, що наповнює серце правдивим миром…

 

Ми є тілесно-духовними істотами, а отже окрім поживи для тіла та піклування про нього потребуємо також піклування про духовну сферу. Інакше з’явиться пустка в нашому серці і станемо мертвими духовно, хоч тілесно житимемо.

Послухаймо слів, які керує до нас сьогодні Господь через євангеліста Луку: «Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим, а потрібне – одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!». 

Дорогі брати та сестри! Подія, яку описує євангеліст відбувається під час подорожі Ісуса в Єрусалим. Він прямує до нього як до мети, бо власне там має звершитися діло спасіння людськості. Кілька кілометрів від Єрусалиму знаходиться місто Витанія, де Ісус зупиняється, щоб відвідати своїх знайомих: Марію, Марту та їх брата Лазаря. Марта хотіла якнайкраще прийняти Ісуса, однак не була в змозі сама впоратись з приготуванням. Прагнула, щоб допомогла їй Марія, котра в цьому часі сиділа біля ніг Господніх та слухала Його слів. Тому з відчутною дозою нетерпеливості звертається до Ісуса, щоб наказав Марії допомогти своїй сестрі. Однак Господь, попри очікування Марти, хвалить Марію, що вона вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї.

На перший погляд може нам здаватися, що Ісус засуджує поведінку Марти, яка турбувалася, щоб якомога краще прийняти Господа. Однак Слова Господа про те, що Марія вибрала кращу частку, не означають, що частка Марти була злою. Він цінував її стурбованість та докладені зусилля. Адже Сам більшість свого життя займався виконуванням звичайної праці, вказуючи цим самим на її вартість. Також ми, як і Марта, журимося та клопочемося про виконання різних земних зобов’язань чи то в стосунку до нашої сім’ї, чи людей, що нам доручені, чи Батьківщини… Господь прагне, щоб ми ці зобов’язання сумлінно виконували.

Однак водночас у спрямованих до Марти словах Ісус пригадує їй та кожному з нас, що праця та інша повсякдення активність, хоч є дуже важливою, однак не є усім, не є найважливішою. Постійна біготня та активізм, безустанна праця не заповнять цілковито серця людини, бо вона є не лише громадянином землі, але й неба. Тому посеред повсякденних турбот потребуємо чогось більше. Не можемо забути про важливішу частку, яку вибрала Марія – сидіння біля Господніх ніг та слухання Його слів. Бог потребує нашої працьовитої активності, якою була активність Марти, однак ми ще більше потребуємо Його присутності. Повна людина, повний християнин – це той, хто гармонійно єднає в собі поставу Марти та Марії: працю та зустріч з Господом.

На сторінках Святого Письма ми бачимо, що усім важливим подіям життя Ісуса передувала молитва, яку Він проводив дуже часто на самоті. Його діла були наслідком зустрічі з Отцем. Також і наші діла повинні виростати з перебування з Господом та слухання Його слів. Альберто Моравія писав, що споглядання Господа дозволяє людям немов наповнитися енергією, якої позбавила їх діяльність.

Християнство, подібно як Христовий хрест, має подвійний вимір: вертикальний, спрямований до неба, та горизонтальний, що обіймає землю та її справи. А завданням кожного з нас як християнина є навчитися єднати в повсякденному житті ці два виміри, тобто слухання слів Господа з повсякденними ділами. Не можемо нехтувати ані одним ані другим, пам’ятаючи при цьому про те, якою є краща частка, що її вибрала Марія.

Брати та сестри. Роздумуючи Господні слова, хочемо тепер коротко пригадати собі як в нашому житті має виглядати вибір кращої частки згаданої Господом, тобто що потрібно нам чинити, щоб ще краще переживати нашу зустріч з Господом на молитві. Водночас хочемо запропонувати декілька практичних вказівок, які допоможуть нам краще молитися.

Знаємо, що молитва – це розмова з Богом. Для того, щоб могла відбутися розмова мусять два партнери до себе говорити. Не вистачить, що говорить лише один, а другий йому не відповідає. Подібно і в нашій розмові з Богом не лише ми маємо говорити до Господа, але також слухати, що Господь до нас хоче говорити. Він промовляє в інший спосіб ніж людина, бо промовляє до нашого серця.

Одним із важливих, але часто занедбаних, способів молитви, під час якої Господь по-особливому до нас промовляє, є молитва Божим Словом зі Святого Письма. Ця молитва є немов «святою землею», на якій відбувається глибокий діалог з Богом «віч-на-віч». Так теж було в житті Мойсея, про якого автор книги Вихід пише, що «узяв намет та нап’яв його за табором, оддалеки від нього; він назвав його наметом зустрічі; кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за табором (…). І Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, так, як говорить людина з людиною» (Вих 33, 7-11).

О. Франциск Бляхницький бачив у назві Намет Зустрічі суть молитви. Молитва є зустріччю, а зустріч відбувається між особами. Зустріч завжди полягає на тому, що «я» стає перед «ти» іншої особи. Так само під час молитви наше «я» стає перед «Ти» Бога, щоб розмовляти віч-на-віч.

Перед початком кожної молитви потрібно, за можливістю, знайти відповідне місце, в якому нам ніхто не перешкоджатиме, та призначити на молитву певну кількість часу. Призначити щоденно час для Бога – це мінімум, яке ми повинні зробити з нашої сторони і без якого молитва не вдасться. Знайти відповідне місце та час не завжди легко, однак треба старатися так зорганізувати свій день, щоб цього не занедбати.

Відповідне місце та час дозволять нам увійти в перший етап, з якого розпочинаємо молитву - зосередження та тишу. Бог прагне до нас промовляти, а щоб Його почути, потрібно зосередитися та увійти в тишу. Це повинно бути зосередження не на собі, але на Богові, який є присутній близько мене та для мене. Усвідомлення присутності Бога є суттєвим у молитві, бо інакше розмовлятиму сам з собою, а не з Господом.

Другим етапом молитви є заклик до Святого Духа. Св. Павло в листі до Римлян пише: «Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними» (Рим 8, 26). Це Дух Святий є Тим, який молиться в нас та впроваджує нас в діалог з Богом. Тому потрібно просити Його, щоб керував нашою молитвою, чинив її плідною та допоміг нам почути слово, що керує до нас Господь та відповідати на нього своїм життям. Можна при цьому використати якусь відому молитву до Святого Духа або молитися своїми словами.

Далі третій етап молитви. Якщо ми планували молитися якусь відому нам молитву, наприклад, розарій, коронку чи іншу, то власне тепер є момент, коли спокійно можемо промовляти слова молитви. Якщо йдеться про молитву Божим Словом, то на цьому етапі потрібно прочитати вибраний уривок зі Святого Письма. Добре було б, щоб це був уривок, який використовується цього дня під час літургії. Бог прагне через своє Слово показувати нам правду про наше життя та його порядкувати. Чинить це як Люблячий Отець, який безустанно турбується про своїх дітей.

Християнська дозрілість полягає в тому, щоб дозволити Божому Слову осуджувати наші думки, слова та вчинки, тобто виявляти те, що добре в нашому житті, але також те, що зле. Потрібно дозволити бути осудженим та переміненим Божим Словом. Для цього необхідно навіть кілька разів уважно прочитати це Слово, щоб зрозуміти Його зміст та розпізнати що Господь хоче сказати особисто до мене, що в мені осуджує, якої відповіді від мене очікує. На цьому етапі молитви з допомогою може нам прийти використання уяви. Можемо наприклад уявити сцену з прочитаного уривку та за допомогою уяви немов брати в ній участь. Використання уяви можемо допомогти нам не зосереджуватися на собі але на Богові.

Слово Боже, яке роздумуватимемо зроджуватиме в нас різні відчуття, прагнення та емоції. Тоді є відповідний момент, щоб розпізнавати, що Господь хоче мені через це сказати, що прагне в моєму житті зцілювати своєю любов’ю.

Під час останнього – четвертого етапу молитви Словом є найкращий час, щоб щиро розмовляти з Богом про усе те, що відкрило у нашому житті Боже Слово. Можуть це бути слова прославлення, радісної подяки, перепрошення, покірного прохання або болісного внутрішнього крику з приводу страждання. Бог нас найкраще знає та розуміє, тому не біймося розмовляти з Ним щиро, вживаючи простих та звичайних слів. Так насправді те, що ми говоримо перед Богом не Йому потрібне а нам. Бо власне тоді ми відкриваємо своє серце та конкретні моменти свого життя, щоб Божа любов могла нас зцілювати, очищати та освячувати.

Нехай ці практичні вказівки допоможуть нам посеред важливих земних турбот глибше переживати нашу щоденну зустріч з Богом віч-на-віч. Чим більше ми будемо великодушні в стосунку до Бога, чим більше будемо вміти дати Богу свого часу та життя, тим більше будемо відкриті на те, щоб отримати від Нього великі дари.

 о. Олександр Зелінський ОМІ

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino