Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на XIV Неділю звичайного періоду, рік "В" E-mail
Неділя, 03 липня 2016 14:41

ewangelizacjaІс 66, 10-14; Гал 6, 14-18; Лк 10, 1-9

Дорогі брати і сестри. Євангельське читання, що його пропонує нам сьогоднішньої неділі Свята Церква особливо яскраво демонструє нам, як Бог цінує і шанує людину, як Він запрошує її до співпраці у своєму діянні.

 

Відверто кажучи, це мабуть найяскравіший такий момент у цілому Святому Письмі. Господь виразно, як зараз прийнято казати, прямим текстом запрошує працівників на свої жнива! Тобто, запрошує до справи проголошення Євангелії, до самої справи спасіння світу і людини. Тож на цих «жнивах» Він не хоче бути без нас, а навпаки – висилає нас торувати дороги Божого Царства. Але при цьому Він, Творець Всесвіту, істинний Бог наш і Господь наш, не залишає поза увагою особливості та властивості людської природи.

Так, наприклад, Він знає, як важко працювати самому. То й висилає Спаситель своїх учнів по двоє… По двоє, щоб вони підтримували одне одного, підтримували та мобілізували.

Також Він знає, що їм загрожує спокуса занурення, захоплення законами та звичаями, що ними живе оточуючий світ. Тож й висилає Він їх, «як ягнят серед вовків», наказуючи йти без остраху й без людської зброї. Натомість каже їм узяти з собою таку потужну і міцну, але вишню зброю, як мир та віру. Знає Господь й те, що людині дуже легко відволіктися від поставленої мети, розпорошити увагу й сили. Тому наказує своїм учням зосередитись на одному, й не відволікатись нінащо.

Знає, що завелике піклування про власні гаразди також відволікає від мети, а турбота про засоби для праці не раз перешкоджають самій праці чи ж робить її марною. То й вимагає від них бідності аж до межі старцювання. Й про те, що людина далеко не байдужа до популярності та слави Ісус також не забуває. Тож й наказує учням перебувати в одному місці аж до досягнення мети й завершення праці. А у разі ж, якщо подальша праця вбачається безплідною, наказує покину місто й не витрачати надаремно часу і сил. Та, нарешті, знає Спаситель й про те, що людині подобається бачити гарні плоди своїх змагань. То й не забороняє учням ними тішитись, але з засторогою, що зв'язок віри та любові з Господом є значно важливіший.

У всьому цьому бачимо піклування Ісуса про власних учнів та про плідність їхньої праці. Звернімо увагу: Він не лякає їх, але застерігає перед обличчям майбутніх ускладнень. Попереджає, що не всюди їх прийматимуть з відкритими обіймами. Що часом на них будуть сваритись та будуть їх проклинати, що не лишатимуть їх у спокої. Й не обіцяє великого зиску та щедрої земної відплати. Але ж й не заради зиску їх висилає.

Найважливішим їхнім завданням є проголошення Євангелії, підтримане видимими знаками Божої любові та опіки. Й одне нерозривно пов’язане з іншим. Знаємо зі слів самого Христа, що «Бог є любов’ю». Тож наш Небесний Отець є Богом любові та опіки, котрий піклується про своїх дітей. А чудеса фізичного та духовного зцілення є знаком визволення від чогось набагато більшого і страшнішого, ніж самі ці недуги. Вони є знаком визволення людини від гріха!

А все це разом є заповіданням наближення Божого Царства. Євангелія, що у перекладі з грецької означає «Добра Новина», «Блага Вість», власне і є проголошенням цієї величної правди. «Бог не забуває про нас!». Всупереч нашим гріхам, слабостям, відступленням, Він настільки любить нас, що дає нам участь у своєму Царстві!

Більше того. Небесний Отець «так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто в Нього вірує, не загинув, але жив життям вічним». Тому той, хто довіриться Ісусові, знайде у Ньому спасіння, допомогу, прощення і мир… І Господь, Єдинородний Син Божий, закликає людину до цього остаточного Спасіння, закликає до участі у своєму Божественному діянні. Й закликає не лишень отих дванадцятьох, що були Його Апостолами, не лишень тих сімдесят двох, про яких ми чули у сьогоднішній Євангелії. Закликає також і наших сучасників. Закликає кожного з нас. Бо ж жнива й надалі є великі, а робітників й надалі є мало… Тому просімо про численних Божих працівників на ниві Господній:

«Всемогутній вічний Боже, вчини у своєму милосерді, щоб не бракувало тих, котрі щирим серцем проголошують світові Твою Благу Вість Спасіння, й відкрий також наші серця, щоб і ми самі були серед працівників твоїх святих жнив. Через Христа, Господа нашого. Амінь».

о. Павло Вишковський ОМІ

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino