Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на ХІІІ Неділю звичайну, рік "В" E-mail
Неділя, 26 червня 2016 10:55

poklykania1Цар 19, 16. 19-21; Гал 5, 1. 13-18; Лк 9, 51-62

Дорогі брати і сестри. Сьогоднішнє євангельське читання, що його ми щойно чули, ставить, як то кажуть, дуже високу планку для тих, хто прагне наслідувати Христа. «Зостав мертвим ховати мерців своїх…», «Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!»…

 

Такі слова практично знеохочують йти з Ісусом. А у інших місцях євангелісти наводять ще гостріші слова Спасителя. Як от, наприклад, «Якщо хтось прагне й ти за Мною, нехай зречеться самого себе», чи «Продай усе, що маєш, і роздай вбогим, й тоді зможеш йти за Мною…». А чи такий радикалізм, практично – екстремізм, дійсно є потрібний? Чи не є це перебільшенням? Чи дійсно Господь ставить такі суворі вимоги?

Так! Може ставити й ставить! Євангельський радикалізм є не просто виправданий – він є неминучий. «Не можна служити двом панам…» – каже Спаситель. Й дійсно, християнство просто не може бути удаваним. Удаване християнство – не християнство, а профанація вчення Розіп’ятого Спаса і самої Його кривавої жертви та Славного Воскресіння.

Тому саме тут, як би це не було важко нам сприйняти і прийняти, є та дилема, коли маємо сказати «або – або». Нема тут місця половинчастості та компромісам. Ісус вмер за нас не наполовину чи удавано, символічно! Тому… все – за все… Тому… все, або нічого!

Тут, правда, принагідно зазначимо, що при цьому зовсім не йдеться про крайнощі на кшталт фанатизму, чи фундаменталізму, чи, так би мовити, релігійного фашизму. Тут йдеться про інше…

Адже, пригадаймо відому істину, Бог ніколи не дає людині понад її сил. Навіть коли нам здається, що ми вже на межі, в кожному з нас, насправді, ще є величезний потенціал.

Та, одначе, й вимоги не можуть біти однаковими для аскета-схимника, для монах чи монахині закритого монастиря чи для батьків, що виховують дітей. То й не можна вимагати однакової міри євангелічного радикалізму для пустельника і для лікаря, викладача, столяра, що живуть і працюють у багатомільйонному місці.

Але кожен християнин може та й зобов’язаний віднайти власну, притаманну саме йому дорогу радикального наслідування Христа. Й віднайти якийсь готовий рецепт тут вкрай важко. А радше – просто не можливо. Натомість є одне загальне правило, котре є дороговказом для кожного: відмова від пестувань власного егоїзму, від пошуку виключного власного зиску і вигоди, й то за будь-яку ціну.

Й от це вже є однаково важливе як для ченця, що порається на монастирському городі, що для академіка чи політика. Бо ж євангелічний радикалізм є для християнина безумовною і невід’ємною умовою гідного наслідування Христа. І той, хто цього не розуміє, чи пак, не хоче розуміти… не є учнем Христа, а лишень обманює самого себе… Тому просімо Господа про відвагу визнавання нашої віри: «Боже, Ти благодаттю усиновлення схотів вчинити нас дітьми світла; не допусти, щоб нас огорнула темрява помилок та самоомани, але вчини, щоб ми перебували у сяйві Твоєї істини. Через Христа, Господа нашого. Амінь».

о. Павло Вишковський ОМІ

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні58
mod_vvisit_counterВчора1716
mod_vvisit_counterЗа тиждень58
mod_vvisit_counterЗа місяць62468
mod_vvisit_counterРазом3043904
We have: 44 guests online
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino