Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на Зішестя Святого Духа, рік "В" E-mail
Субота, 14 травня 2016 17:29

zishestia-duchaДорогі Брати та Сестри!

Факт Зіслання Святого Духа віддавна вважається видимим початком діяльності Церкви в історії. Отже сьогоднішня урочистість - це ніби річниця народження Христової Церкви для світу.

 

Опис Зіслання Святого Духа, живий, як кольоровий фільм, водночас сповнений прихованого теологічного змісту. П’ятидесятниця (7 х 7 днів від Пасхи), тобто Свято Седмиць, – друге свято, яке зобов’язувало всіх дорослих євреїв прибути до святині. Воно було для них спочатку землеробським святом первоплоду пшеничних ужинків, а пізніше стало річницею укладання союзу на Синаї після Виходу з Єгипту. Сцена Зіслання Святого Духа пригадує надання декалогу й укладання Союзу. “Шум, неначе подув буйного вітру” (гра грецьких слів: pnoe – pneuma) пригадав зібраним подвійну спасенну дію вітру (євр. ruach означає “вітер” і “дух”). Відповідають одне одному вогонь на вершині Синаю та “язики, мов вогонь” над апостолами. Промовляння іншими, але зрозумілими мовами є протилежністю змішання їх під Вавилонською вежею. Замість 12 колін Ізраїлю з’являється 12 апостолів – початок Церкви, нового Ізраїлю.

Восьмий розділ Послання до римлян говорить про наслідок Відкуплення – отримане нами життя за Духом, яке водночас є завдатком майбутнього воскресіння тіла. Сьогоднішня урочистість підкреслює насамперед рішучу протилежність між “тілом” (зіпсутою природою Адама) і “духом” (сукупністю дарів Святого Духа) та обов’язок “умертвляти пристрасті”. Однак Апостол показує також позитивний бік факту дарування нам нового життя. Саме Святому Духові ми завдячуємо тепер синівську близькість до Бога, що виражається в нашій молитві закликом, як колись молився Ісус: “Авва”. Адже це арамейське слово, яким у I столітті лише малі діти називали своїх батьків, відповідає нашому сердечному: “Татку!”. Святий Дух нас, що за своєю природою є лише слугами, перетворює в синів, які за принципом синівства разом з Христом є спадкоємцями слави неба.

Передвіщення Ісуса з прощальної мови у Великий Четвер стосується тих діянь Святого Духа як іншого Утішителя (оскільки першим є сам Ісус:  свідками і споживачами, яких ми є вже сьогодні.

Дух Утішитель, посланий Отцем “в iм’я Ісуса” – а, отже, замість Нього як Продовжувач Його справи, наділений Його авторитетом і силою – гарантує учням, що в навчанні самі не помиляться. Мало того, Дух “пригадає” їм усе з Ісусового навчання в тому розумінні, що дозволить щораз глибше розуміти Його значення й чіткіше бачити  Христа в нашому щоденному житті.

Спробуймо відкрити причину слабкості та недозрілого життя багатьох сучасних християн. Причиною цього є не розпізнання Христа та Його життя. Найчастіше люди затримуються на пізнанні Христа, як доброї Людини, як гідний наслідування приклад. Однак не бачать ролі Святого Духа в Його житті. Не знають, що Святий Дух діяв в житті Ісуса Христа подібно, як у житті віруючої людини, яка Його прийняла. В цю урочистість Заслання Святого Духа ми повинні побачити на чому полягає діяння Святого Духа в житті Христа й в житті християнина. Якщо в житті християнина немає Святого Духа, то це пов`язане з тим, що людина ще живе тілесним життям.

І. Сучасні люди щоразу частіше переконуються, що вони є самотніми. Відчувають це навіть у своїй родині, серед друзів і знайомих. Чуємо навіть про почуттєву самотність, інтелектуальну, психічну, суспільну, а навіть релігійну. Чи це характеристична риса лише ХХІ століття?

З Біблії дізнаємося, що це "вихід" для кожної людини. Людина є самотньою перед обличчям Бога. Не маючи в собі Божого життя, будучи відокремленною від Бога, немає в собі такої міці, щоб справді зблизитися до інших людей. Перебуває в егоїзмі. Чекає, щоб інші зблизилися до неї. Навіть любов до однієї людини або кількох осіб не є ще тією любов`ю, яку може досвідчувати людина, якщо в ній живе Бог.

Людина, яка відходить через гріх від Бога, стає самотньою. І лише Бог може визволити її з самотності та подарувати їй життя згідне з Божим планом.

Бог в Христі показав людям дорогу до визволення з самотності, яку люди називають нещастям, сліпою долею і т. п.

Бог в Христі показав, як кожна людина, не звертаючи уваги на життя в тілі, незважаючи на слабкості інтелекту, волі, недозрілість почуттів, може прожити життя так, як прагнув цього Бог , створюючи людину. Яким чином може це здійснитися? Біблійна відповідь є такою: "Сповнюйтеся Духом. "  Еф 5, 18, так навчає апостол Павло. 

Ким є Той Дух, яким ми повинні сповнюватися? Катехізис Католицької Церкви говорить, що:

 

“Перед своєю Пасхою Ісус об`являє, що буде посланий “інший Паракліт”(Захисник, Заступник), Дух Святий. Діючий від початку творіння, інколи “сповіщаючий через пророків”, тепер він буде перебувати з учнями і в учнях, щоб навчити їх…Святий Дух відкритий, як ще одна Божественна Особа по відношенню до Ісуса і Отця…Предвічне походження Духа відкривається у Його земній місії. Святий Дух зісланий апостолам і Церкві стільки же Отцем в ім`я Сина, скільки же Сином самим по поверненні до Отця. Зіслання Божественної Особи Духа після прославлення Ісуса в усій повноті відкриває таємницю Пресвятої Трійці” (Катехізис, 243-244)

 Дух Святий походить (не народжений) від Отця і Сина, як тривалий вираз іх взаємної любові. Дух Святий є самою Любов`ю, з якою Отець постійно родить Сина і з якою Син неустанно відбирає себе від Отця і прямує до Нього. Це не взаємний подив, як наслідок народження Сина через Отця. Любов, яка виникає з того народження, становить його натхнення та мотивацію. Без цієї Любові не було б ні Отця, ні Сина.

В Духу Отець народжує Другого Самого Себе, але Дух це також той, хто зближає  неустанно Отця і Сина.

 Латинська традиція говорить, що Дух походить “від Отця і Сина” (filioque), а східна традиція, що “від Отця через Сина”.

 Головні символи Святого Духа такі, як  вогонь, вода і вітер, належать до світу природи і наводять на думку про всюдиприсутність,  втручання і проникаючу дію. Як написано у Йн 3, 8: “не відаєш звідки приходить і куди відходить”

Бог-Отець — перша Особа Пресвятої Трійці... Як же нам важливо знати, що Бог— насамперед Отець! У своїй доброті й людинолюбстві Він схотів усиновити людину. Він дав їй неймовірний привілей, завдяки якому людина по смерті стає членом Його сім'ї і живе життям самого Бога.

Якщо це так, то чи не наш обов'язок бути люблячими синами, які відчувають щиру любов до Небесного Отця, глибоку пошану і повне довір'я. Не може бути й мови про рабське або формальне ставлення до Бога. Раб боїться примх і сваволі дражливого й вимогливого пана. Рахівник зберігає всі формальності, але не знає любові і не відкриває свого серця. А ми повинні бути наче діти, — щирими, прямими, без облуди й підступів, віддавати себе, як дитя на руках у матері. Дитина ні на хвилину не подумає, щоб та, яка її породила, могла кинути її на землю або відмовити в їжі чи в будь-чому потрібному дитині для життя.

Водночас, як добрий син, що думає про славу і про справи свого батька, людина повинна уважно прислухатися до Його волі. Вона буде з синівською любов'ю дотримуватись заповідей чи правил виховання, потрібних для того, щоб стати гідним членом родини.

Кожній створеній людині Бог призначив якийсь ідеал і робить усе, щоб ми могли вільно цей ідеал здійснювати. Бог нас любить, як дорогих дітей. Він вимагає нашого успіху, хоче, щоб ми були прекрасними в усьому.

Уся ця настанова Божого синівства чітко виражається в тому, як ми говоримо з Богом, тобто в молитві, якої нас навчив Христос "Отче наш".

Бог-Син, друга з трьох Божих Осіб, називається також "Словом" тому, що через Нього відкрилась людям думка Божа, Божий план про світ.

 

Яким важливим був для нас прихід на землю Бога-Сина! Завдяки Його велелюбному ставленню до нас ми могли відчути, що Бог є і чого Він від нас чекає. Почався діалог між Ним і нами.

І ми дізналися, що своїми гріхами ми стали ворогами Бога, дітьми, які заслужили Його гніву, бо погано використали свою свободу та збунтувалися проти Нього. З метою примирення й поновлення задуму, творіння потрібно було, щоб  Бог сам зробив свій перший крок любові.

Він його зробив через Сина, який погодився взяти на себе гріх світу і вмерти на хресті. Таким чином наше життя віднаходить увесь свій загублений сенс. Через те, що Бог послав свого Си­на, — ми спасенні, з'єднані з Сином Божим, маємо можливість увійти в інтимне  життя з Христом.

Бог — Дух Святий — третя з Божих Осіб. Іноді зображають Духа Святого у вигляді голуба, щоб показати духовне натхнення, щоб символізувати його справу—очищення й Преображення сердець.

Дуже важливо для нас знати, що після того, як Син Божий повернувся до Отця, Святий Дух не перестає діяти в нашому людському житті і в Церкві, яка продовжує місію Христа.

Це Бог, що виявляє себе в серцях, куди проникає Його любов, щоб з людства зробити новий народ.

Йому приписують усе діло вдосконалення нашого життя. Дух Святий — це Той, хто здійснює в нас те, що Отець призначив нам у своїй любові, і що Син здобув для нас своїми заслугами.

В Об'явленні Христа про Духа Святого нам важливо знати, що Бог діє в нашому житті, що Він живе в охрещеній душі, що наше тіло — Його храм, і що не слід Його ображати нашою скверною, гнівом, спротивом, гріхом. Дух Святий дає нам зрозуміти, що для слави Божої потрібно, аби усі люди ввійшли в єднання з Ним. Він нам передає правдивий Божий дух, що повинен існувати між усіма людьми, майбутніми Синами Божими, і робить з усіх нас апостолів, посланців до братів наших у тому суспільстві, в якому живемо.

От чому християнин, який би не турбувався про спасіння своїх братів і не страждав би за те, — не був би  справжнім сином Божим. Ця єдність повинна колись охопити всіх — ось у чому воля Отця.

 

Дорогі Брати та Сестри!

Святий Дух робить в житті християнина усе, що робив людям -

Христос. Завдяки Духу Ісуса в світі перебуває все те, що нам необхідне для того, щоб ми могли стати духовними людьми.

Перші християни досвідчили, як діє в них Святий Дух. Святий Павло в своїх Посланнях до Церков неодноразово згадує про роль Святого Духа. Святий Дух робить те саме, що робив Ісус Христос. Запитаймо ще раз, ким є Святий Дух і порівняймо Його діяльність з діяльністю Ісуса Христа.  

ІІ. Ми дізналися, що в Святому Дусі ми стали синами Божими, що Дух дає нам життя в радості, справедливості, мирі.

Яка причина того, що в нашому щоденному житті не досвідчуємо цих цінностей? Може дуже глибоко закорінився в Церкві поділ між мирянами і "духовними". Цей поділ має підставу лише з погляду на уряд або функцію в Церкві.

У світлі Святого Письма бачимо, що якщо хтось християнин, то одночасно є духовою людиною. Якщо ж він не є духовною людиною, то він не є в повному значенні християнином. Даний Ісусом Христом Святий Дух робить так, що у віруючих є лише один спосіб життя - життя духовне. Людина преображена Святим Духом є духовною людиною. Людина, яка знаходиться поза діянням Святого Духа - в Біблії є тілесною людиною.

Дорогі Брати та Сестри!

 

Одного разу запитали  людину:

Навіщо щодня йдеш до Церкви?

Щоб молитися.

Але хіба Бог не всюди?

Звичайно, Бог усюди.

І Бог той самий у кожному місці?

Так. Бог у кожному місці той самий.

То чому ж на молитву свою ти вирушаєш до Церкви?

Бо в Церкві я не той самий.

 

Дорогі Брати та Сестри!

Бажаємо Вам, щоб з допомогою св. Духа ви відчували що ви не є тими самими,  а токож, щоб ваше духовне життя ставало все краще.

Дякуємо, шановні слухачі, що перебували у нашому товаристві протягом цих

двадцяти хвилин. Чекаємо на зустріч з вами за тиждень.

о. Сергій Панченко ОМІ 

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino