Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на V Великодню Неділю, рік "В" E-mail
П'ятниця, 22 квітня 2016 17:18

 ostatnia-wieczerzaДі 14, 21-27; Одкр 21, 1-5; Йн 13, 31-33.34-35.

Cьогоднішня Євангелія показує нам заповіт Ісуса, з яким Він звертається до своїх учнів, не зважаючи на те, що Юда щойно вийшов і зрадив його...

 

Цим заповітом Ісус звертається до численних учнів, котрі Його наслідують і котрі у цьому часі Пасхи шукають орієнтир для свого життя. Мабуть вони, так як і Апостоли після смерті Ісуса на хресті є повні запитань відносно свого життя і майбутнього: Що сталося з Ісусом? Він повернеться? Як його зустріти? Що нам тепер робити?

Це деякі із запитань, які також і ми собі ставимо. І Євангеліє в глибині дає нам просту відповідь - нову заповідь: “Любіть один одного так як я вас полюбив”. Сьогоднішнє  Євангеліє нам жертвує любов, як суть Церкви: “Всі пізнають з цього, що ви мої учні”. Євангеліє нам показує що воскреслого Христа можна розпізнати по знаках, як його розпізнавали Апостоли і ті, що хотіли його побачити. Так, наприклад, для Марії Магдалини таким знаком був голос Ісуса, котрий закликав її поіменно: “Маріє”, для Фоми стали рани, по яких він розпізнав Ісуса, для учнів з Емаус знак ламання хліба за столом, Петро і інші апостоли розпізнали Ісуса після воскресіння коли знову витягли на берег сіть повну риб.

Ми також сьогодні повинні поставити собі запитання, по чому я розпізнаю Ісуса? Що є таким розпізнавальним знаком для світу, який відрізняє християн від інших? Чи є такий знак, що робить з нього християнина? Чи це те, що він ходить кожної неділі на Святу Службу? Чи те, що уникає гріхів і часто сповідається? Чи те, що щоденно молиться? Чи те, що він допомагає бідним? Безперечно це все є знаком, але сьогодні в Євангелії Ісус говорить, що найбільш виразним розпізнавальним знаком є любов.

Християнина і віруючого розпізнається по тому, що він любить. Його, як Мати Терезу з Калькути зауважують відразу з поміж тисяч тоді, коли його лице перемінене через Христову любов і коли він несе цю Божу любов усім.

А що ж це означає мати  христову любов? Мати християнську любов? Адже сьогодні всі говорять про любов: в телебаченні, в газетах, на вулиці. Що означає для християнина любити насправді?

Любов це дар, який ми отримуємо від Господа і який ми приймаємо. Так як криниця спроможна дати нам воду лише тому, що вона отримує її десь там з під землі, так само християнин спроможний любити тому, що отримує любов від Господа. Це не зусилля, чи якесь там тренування як це буває в клубі, наприклад тренуємо, щоб мати більше любові. Але це зрозуміти, що ми маємо любити, тому що ми вже є від віків возлюблені Богом! Можемо інших любити тому, що він перший нас полюбив. І тому розпочнімо себе любити, подивімось, що в середині ми гарні, тому що Бог від віків нас любить. Джерело його любові є у нашому серці! Маймо терпеливість до себе самих, бо він має до нас терпеливість і милосердя. Любов поміж християнами це любов страждаюча. Любити себе взаємно означає сказати: “хочу твого добра і вчиню усе можливе, щоб його здійснити”, бо ми не є клубом осіб, що виконує деякі ідеї, але особами, яких вибрав Христос ми не будуємо наші взаємовідносини на симпатії, але на братерстві і можемо мати відвагу взаємно пробачати говорячи: “бажаю більше добра тобі ніж моїм баченням”.

Так, нас мають розпізнавати, що ми є християни по любові: поза храмами, в праці, в школі на вулиці. І так маємо наше нове серце, тому що возлюблені Богом, можемо любити інших. Щоденно роблячи вибір можемо сумніватися: чи варто? Чи варто вичерпуватися задля інших, бути диспозиційними без резерв? Чи інші заслуговують на те, щоб я стільки робив для них? Ці сумніви нас огортають посеред цих багатьох розчаровувань, з котрими ми зустрічаємось кожного дня. Але приклад Ісуса з сьогоднішнього Божого Слова показує, що це варто.

Ми чули, що це не були легкі дні для Ісуса: Уряд постановив його розіп’яти, учні все менше розуміли його слова, юрби ставали все дальше від нього. Ісус не кидає все і не залишає свою місію. Власне в ці, дні, коли Юда вийшов щоб його зрадити, Ісус каже: “Тепер Син Божий прославився і також прославився Бог у ньому”. В цих днях Ісус не запитує, чи варто, не провіряв чи інші варті цього його посвячення. Навпаки Він довірив себе в руки учня який його зрадив і так Бог проявив свою славу. Нехай отже Господь нас спасає від цих твердих обрахувань і нехай дасть нам правдиву вільність того, хто знає як давати не бажаючи нічого взамін.

о. Павло Вишковський ОМІ

 

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

memorial


  
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino