Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Страсний Четвер та Страсна П`ятниця E-mail
Четвер, 24 березня 2016 11:12

eucharystiaДорогі брати і сестри! Навіть вірні нашої Церкви іноді не знають одного важливого моменту, що стосується цих днів. Часто люди думають, що Великий Піст завершується перед Вечірньою, так званою Вігілійною, Месою у Велику Суботу. Це не так… Насправді в Римсько-католицькій Церкві Великий Піст закінчується у Великий (Страсний) Четвер перед вечірньою Божою Службою, яка називається Службою Господньої Вечері, й нагадує нам Тайну Вечерю Христа з Апостолами. Так от з цієї самої Служби починається так зване Тридення— триденний період спомину страждання, смерті Христа і Його перебування в Гробі…

 

Але ще трохи раніше, до початку Тридення, ранком у Великий Четвер у всіх римсько-католицьких Катедральних Соборах світу відправляється особлива свята Літургія, підчас якої єпископ благословляє, освячує єлей. Ось що про цю Месу каже головна літургічна книга латинської Церкви — Римський Месал.

"Ця Меса, котру єпископ відправляє разом зі священиками з усіх місць дієцезії, і підчас якої благословляє єлей, вважається одним з головних виявів повноти священства єпископа, а також знаком єдності священиків з його особою. Бо ж святим єлеєм, що його освячує єпископ, будуть намащуватися новоохрещені і означатимуться ті, що приступатимуть до миропомазання. Через намащування єлеєм катехуменів йде їхня підготовка до прийняття хрещення. Й нарешті єлей хворих зміцнює тих, які страждають від хвороби.  Ця Меса, яку єпископ відправляє разом зі своїми пресвітерами, повинна бути виразом єдності священиків зі своїм єпископом. Належить, щоб всі священики, в міру можливості, взяли участь в цій Месі і або співслужили, або прийняли в ній Причастя під обома постатями. Щоб підкреслити єдність пресвітерів дієцезії, священики, що співслужать єпископові, мають походити з різних регіонів єпархії".

Тож бачимо, якою важливою є ранкова Євхаристія Великого Четверга. І це цілком зрозуміло, адже саме в четвер, підчас Таємної Вечері, Христос встановив таїнство священства, заповів своїм апостолам, а через них і їхнім послідовникам, відправляти Пресвяту, Безкровну, Спасительну євхаристичну Жертву. Але не менш важливою є участь вірних у вечірній Літургії — у Євхаристії Господньої Вечері. Адже дар святої Меси, Найсвятішого Причастя даний також і нам — всьому Христовому люду, щоб споживали ми цей хліб життя, аби не померти але мати життя вічне…

Після Вечірньої Меси Великого Четверга з вівтаря знімається білий обрус, замовкає орган. Пресвяте причастя переноситься до спеціального місця, яке символізує в'язницю. Христа забрано від нас. Його видано на катування і несправедливий суд… Там, у цій "в'язниці" Христос у Пресвятому Причасті перебуватиме аж до вечірньої Літургії Великої П'ятниці.

Страсна П'ятниця — це особливий день. Сьогодні ми з жалем згадуємо страждання і смерть Спасителя, але водночас з любов'ю і надією дивимося на його хрест, з якого до нас прийшло спасіння…

Страсна П'ятниця — це єдиний день впродовж усього року, коли Церква не відправляє Літургію Жертви, Літургію Тіла і Крові Ісуса Христа, тобто Євхаристію. Натомість в храмах цілого світу відправляється так звана Літургія Страстей Господніх… Це особливий обряд, сповнений глибокого змісту і сакраментальної символіки.

Велика П'ятниця — це день коли в особливий спосіб Бог явив світові своє милосердя. Це милосердя як ніколи в історії людства стало очевидним в хвилину смерті Царя і Господа, Спасителя і Бога Ісуса Христа. Євангелія каже нам, що Христос помер приблизно о 15-ій годині. З огляду на це в багатьох парафіях Римсько-католицької Церкви впроваджено практику відправлення в цей час так званої Коронки до Божого Милосердя. Це спеціальна молитва на розарії, що її можна відмовляти як приватно, так і у спільноті. В ній ми звертаємося до Всемогутнього, Всевишнього Бога, й просимо Його з огляду на тяжкі страждання Христа милосердя до кожного з нас і до цілого світу…

Ближче до вечора, це вже залежно від парафії, в костелах розпочинається вже згадувана Літургія Господнього Страждання. Вівтар залишається порожнім. Немає ані білого обрусу, ані свічок, ані квіті, мовчить орган… Христові учні в жалі і скорботі. Господа і Спасителя, цього Невинного Агнця віддано на страждання, на знущання і поталу… Священики зодягнені у червоні шати, які символізують мученичество…

Одним з важливих елементів Літургії Великої П'ятниці є читання Страстей Господніх від Св. Йоана. Ми бачимо, як слуги первосвящеників і фарисеїв, римські вояки, що їх привів до свого Учителя Юда Іскаріот, хапають Христа, бачимо як перелякані за свої тепленькі місця і добробут, старші юдеїв прагнуть смерті Ісуса, прагнуть позбутися цього незрозумілого Чоловіка, що проповідував любов і щиру віру. Бачимо також зречення апостола Петра…

І от далі ми чуємо про мабуть найдраматичніші євангельські події. Суд над Ісусом. Жорстокий, безжалісний римлянин, поганин, якому немає жодного діла до релігійної колотнечі серед юдеїв, так от він готовий відпустити Вчителя з Назарету, бо не знайшов він у Його вчинках провини. Але ошаленілий натовп байдужий до цього. Який неймовірний прояв лицемірства, того що ми називаємо фарисейством. Вибраний народ, якому Милосердний Бог передав свій найсправедливіший закон, волає про смерть. Й при цьому прагнуть вчинити вбивство чужими руками. Не забруднитися! Номінально не порушити заповіді "не вбивай"…

Але вони засліплені ненавистю… Зі звірячою жорстокістю, гірше ніж погани-римляни на трибунах Колізею, вони волають: "Вбий Його! Розіпни Його!"…

Ці рядки Святої Євангелії дуже показові і, нажаль, актуальні й сьогодні. Запитаймо самі себе: чи ми кожен раз, коли порушуємо Божі Заповіді, коли ображаємо Господа своїми гріхами не долучаємося до цього галасу осатанілого натовпу?..

І от ми бачимо вже хресну дорогу. Ісуса приречено на смерть… Він сам несе знаряддя власної смерті на Голгофу. Розп'яття і смерть Спасителя є для нас символом незбагненої, необмеженої Божої Любові. "Нема більшої любові, ніж коли хто своє життя за інших покладає". І Христос, істинний Бог і Господь світу добровільно приймає страшну смерть, щоб звільнити нас від тягаря гріхів, омити власною кров'ю наші провини…

І не даремно наступним обрядом Літургії Господнього Страждання є поклоніння чи адорація Хреста. Ще з Вербної Неділі, коли ми згадували славний в'їзд Спаса в Єрусалим, у всіх храмах, спеціальною заслоною фіолетового кольору було завішено усі розп'яття. Впродовж остання ми не бачили розіп'ятого Христа. І от у Велику П'ятницю хрест урочисто відкривається. З любов'ю дивимося ми на Господа, який вмер на хресті, і тим самим зробив для нас хрест знаком спасіння, надії і любові…

Літургію продовжує обряд Св. Причастя. Як ми вже казали вище, сама Євхаристія в цей день не відправляється. Але після поклоніння хресту вівтар на деякий час накривається обрусом, Пресвяте Таїнство переноситься з в'язниці на вівтар. Вірні причащаються Тіла і Крові Ісуса Христа… Після цього обряду, в процесії, Євхаристія переноситься до так званого Господнього Гробу. Це також спеціально оформлене місце в храмі, яке символізує ту гробницю, в якій Ісус перебував аж до свого Славного Воскресіння. Й так само тут Причастя залишиться аж до Вечірньої, чи Вігілійної Святої Меси у Велику Суботу…

Вівтар знову відкривають. На ньому знову немає ані обрусу, ані свічок, ані квітів… В багатьох парафіях, в ніч зі Страсної П'ятниці на Велику Суботу відбуваються всеношні чування, суспільна молитва чи тиха, приватна адорація…

Всемогутній Господь, Цар всесвіту добровільно віддав себе на смерть і страждання. Цією самою, страшною, й дуже ганебною на той час смертю, Він знищив нашу смерть… Але даремна була б ця смерть, якби не те, що відбулося у третій день. Так Христос вмер. Тішилися Його вороги на землі, раділо пекло. Але Він Воскрес! І це є центр нашої віри, нашої надії на власне вічне життя. Адже Христос Воскрес раз і назавжди. Смерть більше не має над ним влади. А це означає, що й для нас відкриті двері до вічного життя, до Божого Царства, до вічної радості в світлі Господньої слави!

Він сам вже зробив для нас все. Від нас потрібно тільки трохи зусиль: трохи любові, трохи терпіння, трохи милосердя, трохи прагнення святості. Нехай це важко, й то особливо в наш важкий, сповнений ненависті час. Але прагнути до цього варто. І тоді не тільки за кілька днів тут на землі ми зможемо привітати одне одного словами "Христос Воскрес!", але й вічно проголошуватимемо це у майбутті!..

о. Павло Вишковський ОМІ

 

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino