Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на ІІ неділю Великого Посту, рік "В" E-mail
Субота, 20 лютого 2016 16:50
Wielki_PostБут 15, 12-15.17-18; Фил 3, 17-4,1; Лк 9, 28-36.
Дорогі брати і сестри! В другу неділю Великого посту Церква читає історію про Авраама... Споглядаємо таємничу і водночас символічну сцену: Бог укладає союз із Авраамом - нашим праотцем у вірі.

Чуємо слова Бога, скеровані до Аврама: "Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити! Таке буде твоє потомство". Звернімо увагу, що Бог в розмові з Аврамом звертається до знаку природи. На сторінках Біблії, яка впроваджує нас в глибини союзу з Богом, цей знак має велике значення. Через контакт з природою і пов'язані з цим пережитгя (захоплення, розрада, страх, трепет) людині легше внутрішньо налаштуватись на таємницю, в яку Бог її впроваджує. У видимих знаках "тут і тепер" людина відчутно переживає присутність і дію Творця. Бог показує Авраму видимі знаки: зоряне небо, плодючу землю, і через це веде його ще глибше.
І тепер, знаючи це, придивімося до обітниці, яку Бог дає Авраамові. Це обітниця численного потомства і власної землі. Для людини стародавнього Сходу ці два елементи - потомство і земля - були двома стовпами щастя. Саме про союз, який Бог уклав з Авраамом, говорить друга частина сьогоднішнього фрагменту. Тут ми знову помічаємо, як Бог у своїй любові пристосовується до переконань і культурних звичаїв народу, з яким веде діалог. Бо на Сході укладання союзу супроводжувалося дуже драматичним обрядом, який мав глибоке символічне значення.
Отже ті, які укладали союз, приносили в жертву звірів і птахів. Звірів розрубали навпіл і клали так, щоб між розділеними частинами утворився прохід - ніби дорога через середину жертви. Цією своєрідною дорогою проходили обидва партнери, промовляючи урочисті слова: "Якщо я порушу союз, нехай зі мною станеться те, що і з цими звірами". Це було зобов'язання найвищого рівня, скріплене кров'ю.
Аврам приготував усе для укладання союзу з Богом згідно з тогочасним звичаєм. А коли все вже було готове, Бог в знаку хмари і вогню пройшов дорогу, позначену кров'ю жертв, і таким чином скріпив свій союз із Аврамом, ще раз промовляючи слова обітниці: "Твоєму потомству я даю цю землю".
Роздумуючи над описом укладання союзу між Богом і Авраамом, звернімо увагу на його глибоку символіку, яка стосується нас і нашого зв'язку з Богом:
По-перше, це хижі птахи. Атмосфера, в якій відбувається укладання союзу, сповнена таємничості й страху. Богонатхненний автор каже спочатку про хижих птахів, що злітаються на м'ясо жертовних звірів, і яких Авраам має відганяти. Це символічний образ злих сил, які намагаються перешкодити діалогу людини з Богом. Тут для порівняння варто згадати євангельську притчу про сіяча, в якій говориться про птахів, що видзьобали зерно Божого Слова, засіяне в землю людських сердець.
Другим важливим елементом цього опису є сон, в який поринув Авраам. Цей глибокий сон є натяком на сон Адама в раю, під час якого Бог вийняв з Адама ребро і створив з нього жінку. За словами Отців Церкви, це також алюзія до смерті Ісуса на хресті, коли з пробитого боку Христа - Нового Адама - народилася Церква як наречена Господа - Нова Єва. Св. Августин говорить: "Як на початку людського роду ребро, вийняте з боку чоловіка, що спав, стало жінкою, так необхідно у цьому факті також бачити пророцтво про Христа і Церкву. Бо сон чоловіка означав смерть Христа, бік котрого після смерті був проколотий списом, звідки витекли кров і вода: в них ми пізнаємо таїнства, які будують Церкву".
Третє це темрява і страх. У цьому глибокому сні Авраама огорнув жах, та „велика темрява налягла на нього". Отже, ми бачимо Авраама у важкій, тривожній ситуації. І знову це співвіднесення до переживань Ісуса - до Його страху, який Він переживатиме у Гетсиманському саду, і до Його самотності на хресті, коли взиватиме до Отця: „... чому Ти мене покинув". Темрява і страх належать до символіки драми союзу і до символіки внутрішнього життя. У містиків ми чуємо про ніч почуттів, ніч віри, духовну ніч. Морок, темрява і страх - це елементи справжнього внутрішнього життя, яке занурене в духовну боротьбу.
Досвід внутрішньої ночі, який викликає жах і переляк, вказує також на необхідність витривалості, віри й стійкої довіри до Бога. Адже настане час, коли ніч осяється світлом. В пасхальну ніч, коли ми повертаємося до джерел нашого духовного життя, чуємо у Великодньому посланні дивовижні слова: "а ніч як день засяє, ніч буде мені світлом і радістю".
Й останнє: хмара і вогонь... В мить укладення союзу з'являється "димуюче вогнище і світич полум'яний", які проходять між половинами звірів. Хмара і вогонь - це знаки присутності Бога.
Коли Ізраїль виходив з Єгипту, Бог, присутній серед свого народу, вів його в знаку світлої хмари удень, уночі ж - в знаку вогняного стовпа. Великоднє послання згадує ці події в словах: "Це є та ніч, яка світлом вогняного стовпа розсіяла темряву гріха, а тепер ця сама ніч звільняє усіх віруючих у Христа по всій землі від зіпсуття язичницького життя й від мороку гріхів для благодаті, повертає і збирає до громади святих".
Укладаючи союз із Авраамом, Бог в знаку вогню проходить шлях, позначений кров'ю жертв, і таким чином Він скріплює свою обітницю, що ніколи не покине людину, ніколи не зламає союз! Й цей приголомшливий обряд укладання союзу показує абсолютну вірність Бога.
о. Павло Вишковський ОМІ
 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino