Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на ІV неділю Великого посту, рік "А" E-mail
Неділя, 26 березня 2017 16:05

images1 Сам 16, 67, 10-13; Еф 5, 8-14; Йн 9, 1-41

Що говорить нам цей уривок з Євангелії сьогодні - у переживанні четвертої неділі Великого Посту? Піст - це нагода для переосмислення власного життя, нагода для глибшого розуміння задуму Творця стосовно кожного з нас.

Господь не помилився, створивши одних з нас чоловіками, а інших - жінками. Це Він вчинив, аби "ділам Божим виявитись на нас". Жінка - це втілення ніжності, делікатності і чутливості Божої любові. Чоловік - втілення Божої сили і безпеки. Як прекрасно жінці відчувати себе жінкою, а чоловікові - чоловіком, відповідно до образу, який вклав у нас Господь! Не раз доводилось чути, що справжні чоловіки перевилися, та й стосовно жінок є чимало закидів. Ось тут і доречно кожному з нас поставити собі запитання: "А яким же повинен бути справжній чоловік? Якою повинна бути жінка?" В сьогоднішньому Євангелії Ісус чітко вказує дорогу до відповіді: "Я - світло світу". Тобто: "Наверніться до Мене, і я об'явлю вам ваш дійсний образ".

Дорогі брати і сестри, пропонуємо кожному з вас на особистій молитві стати перед Христом із питанням: "Господи, чого прагнеш від мене, як від жінки? Може хочеш, аби я була більш турботливою матір'ю? Може прагнеш більшого терпіння до мого чоловіка? Або ж: Господи, яким чоловіком мене бачиш Ти? Чи дбаю я про своїх рідних і близьких? Чи обдаровую увагою свою дружину?"

Любі, Господь не залишить вас без відповіді. Він промовить, можливо, через близьких, а може через обставини чи Святе Письмо. Невідомо, яку глину для вас використає Ісус. Але, безумовно, кожного зробить "зрячим".

Колись цар Соломон говорив: "Хто знайшов жінку, знайшов добро велике й від Господа одержав ласку". Проте, ще важче знайти доброго чоловіка, справжнього чоловіка. Звісно, в кожного може бути своє уявлення про те, яким повинен бути справжній чоловік. Бути чоловіком можна незалежно від віку. Трапляються хлопчики, котрих життя дуже рано змусило стати чоловіками. І бувають дідусі, котрі так і не стали чоловіками. Гадаємо, немає потреби доводити, що поняття "справжній чоловік" не пов'язане зі статевою активністю. Може для когось це здасться дивним, але хочемо спростувати і те поширене твердження, що чоловіки не плачуть. Це не так. Чоловік - це не товстошкіра істота з кам'яним серцем, що неспроможна співчувати, страждати та радіти...

Тоді що ж відрізняє справжнього чоловіка від "несправжнього"? Основна відмінна риса справжнього чоловіка - це відповідальність. На першому етапі формування чоловічого характеру ми вчимося нести відповідальність за самих себе, а пізніше також за інших. У наш час мало говориться про відповідальність. Вона стала дуже непопулярним та рідкісним явищем. Відповідальність починається тоді, коли людина готова взяти на себе всі наслідки своїх дій.

Справжній чоловік повинен вміти відрізняти добро від зла. Повинен вміти чинити так, щоб творити лише добро. А якщо випадково завдасть іншим лиха, то повинен відшкодувати нанесену шкоду.

Кожен з нас легко може переконатися, наскільки він є відповідальним. Гадаємо, ні одна людина не може сказати, що вона на всі 100 відсотків добра і ніколи нічого поганого не зробила. Рано чи пізно кожен з нас стане перед Богом, Котрий скаже нам відшкодувати все. І яку відповідь ми Йому дамо?

В Біблії говориться, що "заплата за гріх - смерть". Єдиний спосіб уникнути смерті - визнати Христа своїм Господом та Спасителем.

Справжній чоловік готовий визнати свої помилки та виправити їх. І це називається відповідальністю за самого себе. Але є ще відповідальність за сім'ю. Наприклад, як повинен вчинити чоловік, якщо дружина забула закрити кран, і вода залляла квартиру сусідів? Насваритись на неї? Не відчиняти двері обуреним сусідам? Прикидатися, що нічого не відбулося? Ні, він піде і скаже сусідам: "Вибачне, ми з неоглядності затопили вас. Якщо вам доведеться через це робити ремонт, я готовий покрити витрати".

Зверніть увагу, він повинен сказати "ми" вам нанесли шкоду, але "я" готовий заплатити. Помилка моєї дружини - це моя помилка, і я готовий взяти все на себе. І так повинно бути в усіх життєвих ситуаціях.

Щоб бути справжнім чоловіком, здатним дарувати людям щастя і радість, необхідно побудувати для себе ієрархію цінностей. На першому місці, як найбільш важливе, повинні знаходитись взаємовідносини чоловіка з Богом.

Чоловік, котрий щоденно читає Біблію і щоденно молиться, дуже швидко помічає зміни у своєму характері та у відношенні до людей. Регулярно молячись за свою дружину, чоловік з подивом помічає, що він починає її краще розуміти і міцніше кохати. Її проблеми перестають здаватися дурницями, з'являється бажання допомогти дружині. А з іншого боку, звернення до Бога допомагає чоловікові зрозуміти свої помилки і вирішувати свої проблеми.

Наступне місце в ієрархії цінностей повинна посідати сім'я. Добробут сім'ї, її матеріальний та духовний стан, умови для індивідуального розвитку кожного члена сім'ї, мир і радість у сім'ї - за все це лежить відповідальність на чоловікові. Погоджуємося, що це зовсім нелегко. Але якщо чоловікові вдасться створити умови для нормального розвитку сім'ї, для спокійного і радісного дитинства своїх дітей, то щастя для нього гарантоване.

І лише на третьому місці в ієрархії цінностей повинна стояти робота. Чому? Тому що вона повинна бути вторинною по відношенню до інтересів сім'ї. Якщо я виконую улюблену роботу, але за неї платять дуже мало, аби утримувати сім'ю, то я повинен задуматись, чи не пошукати більш оплачувану працю, хоча вона і менш цікава. Якщо я заробляю купу грошей, але через роботу мене ніколи немає вдома, то я повинен подумати, чи не краще для сім'ї, щоб я заробляв трохи менше, але міг хоча б трішки часу проводити зі своєю дружиною та дітьми. Ніякі гроші не замінять порожнього місця батька вдома.

На четверте, п'яте і т.д. місця чоловік може помістити що завгодно в індивідуальному порядку, в залежності від особистих якостей та інтересів. Тому не будемо продовжувати список, але звернемо увагу на те, що справжній чоловік робити не повинен.

Насамперед, йому не можна застосовувати свої фізичні та інтелектуальні переваги проти своїх близьких. Господь говорить: "Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають". Біблія вчить, що переваги вимагають від чоловіка більшої поваги до жінки та дітей. Мова йде не лише про побиття жінки і дітей, але й про будь-які прояви егоїзму за рахунок сім'ї. Чоловік повинен служити сім'ї, а не підкоряти усіх своїй волі.

Далі. Справжньому чоловікові не можна забувати про те, що він зобов'язаний постійно нагадувати дружині про свою любов, захоплюватись нею, виявляти знаки уваги та поваги.

Чи не найкращим прикладом справжнього чоловіка можна вважати святого Йосифа, обручника Пресвятої Діви Марії. Йосиф походив з роду Давида. Він жив у Лазареті і був столяром. Там він заручився з Марією. Проте, перед тим, як вони одружились , його наречена отримала Благодать у Бога. Вона мла у лоні від Духа святого. Коли Її стан став очевидним, Йосиф був збентежений і роздумував про невірність Марії. Тому він мав намір розлучитися з нею "тихо", тобто без розголосу, таємно відпустивши її. Але йому уві сні явився Ангел і сповістив, що дитина, яку очікує Марія, від Святого Духа. Тоді Йосиф прийняв Її і жив з Нею в чистому шлюбі.

Для перепису, якого заволів кесар Август, Йосиф з Марією направився до Вифлеему. Там, в убогому хліві Марія народила Спасителя. За Мойсеевим Законом Йосиф приніс до храму приписану жертву - двох голубок. Після відвідання їх мудрецями Йосиф, за наказом Ангела, втікає з Марією та Немовлям до Єгипту. А через кілька років, по смерті Ірода. Поселяється у своєму рідному місті Назареті.

Коли Ісусові було 12 років, Йосиф вперше взяв Його на свято Пасхи до Єрусалиму, де Ісус загубився, бо залишився у храмі, розмовляючи з учителями. Після цього Йосиф більше не з'являвся у Євангеліях. Загальноприйнято вважати, що він помер ще до публічного виступу Христа. Євангеліє також не говорить жодного, сказаного ним слова. З цього можна зробити висновок, що він був дуже скромною та стриманою людиною, котра, не промовляючи ні слова, керувалася кожним словом згори та своїм сумлінням.

З огляду на велику гідність, якою Бог наділив свого найвірнішого слугу, свята Церква завжди вшановувала і прославляла святого Йосифа, звертаючись до його заступництва в найбільших потребах та небезпеках. І коли надійшли важкі часи для Церкви, папа Пій IX 8 грудня 1870 року проголосив Йосифа "Покровителем Католицької Церкви".

Які причини такої великої довіри до цього святого? Папа Лев XIII пояснює це таким чином: "Особливою причиною того, що святий Йосиф є покровителем Церкви і що Церква покладає надію на його покров і турботу, є те, що Він був Обручником Марії і названим батьком Ісуса Христа... Йосиф був законним і натуральним охоронцем, піклувальником і захисником Святої Родини... Тому, слушно, належить йому більш, ніж іншим, своїм небесним покровом берегти і захищати Христову Церкву, так як колись вірно стеріг і захищав Родину з Назарету".

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino