Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на ІІІ неділю Великого посту, рік "А" E-mail
Субота, 18 березня 2017 14:19

Jezus_i_Samarytanka_przy_studni-vВих. 17, 3-7; Рим 5, 1-2. 5-8; Йн 4, 5-12

У літургійному читанні на сьогоднішній день в четвертому розділі Євангелії від Йоана чуємо про «живу воду». Цією "живою водою", про яку говорить Ісус є та добра Новина, яку несе Ісус. Новина про спасіння для кожного з нас. Коли сприймаємо цю звістку, Сам Ісус починає жити у наших серцях. І тому, чим охочіше будемо дозволяти Слову Божому пускати в нас коріння, тим міцніше об'єднаємося з Господом у Євхаристії, святому Причасті. Фундаментом нашої віри є не лише почуття чи відчуття, а власне, Слово Боже та Божі обітниці.

Ми знаємо, що Слово Боже - Біблію, під натхненням Святого Духа, створювали різні земні автори. Вони мали різний рівень освіти, належали до найрізноманітніших прошарків суспільства, в решті-решт, мали різні стилі викладення думок. І єднає їх всіх одне — вони переказували сучасникам і прийдешнім поколінням Боже Слово. Тож Біблія — це збірка Книги Людського Спасіння, яка закликає нас до навернення, яке є особливо актуальним у цьому часі.

Адже період Великого Посту є часом очікування на зустріч з Воскреслим Христом. А чи цей Христос, Месія, може мені у чомусь допомогти? Що Він може мені дати? Так часто запитують люди самих себе.

Гріх, що глибоко вкорінився у людській душі, робить цю людину своїм невільником. Виникає предивна, парадоксальна ситуація: людина, яка пишається незалежністю власних поглядів, незалежністю від смішних та непотрібних морально-етичних норм навіть не усвідомлює ступінь власної залежності від гріха. І наслідки цієї душевної засліпленості можуть бути жахливими.

Щаслива людина, яка спроможна це усвідомити і навернутися. Бо ж навернення — це боротьба з гріховністю, тобто боротьба за справжню власну незалежність. Вступити на шлях навернення означає розпочати цю боротьбу, інакше подивитися на себе і на оточуючих. Відкитути вчення сатани й сприйняти Божий заклик. І не варто боятися цієї боротьби, адже поруч з нами завжди є Христос. Бо це саме Він казав: “Не ті, що при добрім здоров’ї, потребують лікаря, лише — хворі. Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних”.

Й тому не біймося! Тим більше, що ми знаємо, що “… не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним — світ спасти”.

Тож Бог любить і чекає на нас. Ми є Його дітьми кожного дня, й це найбільша правда нашого життя. Не стільки ми постимо, спокутуємо й вмираємо для Бога, скільки то Він, Господь, вмер за нас на хресті, воскрес і чекає на нас. Чекає, щоб дати нам своє Царство, Царство істини, любові і миру. Й тому час Великого Посту є часом незвичайної надії. Христос не тільки чекає, але й приходить. Приходить не тільки з хрестом і стражданням, не тільки з вимогою посту і покути, але, й це передовсім — з воскресінням, з великою надією вічного життя, з великою любов’ю і прощенням, якого не знає цей світ.

Однак навернення і прихід до Бога не може відбуватися без участі у цьому наших ближніх. Віднайшовши, відродивши мій власний союз з Богом, я маю також віднайти мир з іншими людьми. Час Великого Посту є часом відродження любові до всіх, які є в потребі. Якщо я підношу очі до Бога, то не можу відвести їх від нещастя ближнього. Погляньмо навколо себе і ми побачимо стільки стражденних...

Погляньмо на людей, які нас оточують. Зрозуміймо їхні потреби! Й зауважимо, що часто причиною людського горя є не економічна ситуація в державі, а байдужість оточуючих. Байдужість до справ сусідів чи навіть найблищих людей... Час Великого Посту не є лише часом утримання від певних страв, але перш за все — це час милосердя. Дуже часто людина чекає милосердя від Бога, але не бажає бути милосердною до ближніх. А в такому випадку цей зовнішній піст є лишень фарисейством. Це є те, від чого застерігає нас Господь через пророка Йоела: "Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу". Натомість людина, яка виконує лише зовнішню обрядовість роздерає саме одежу, а серце її залишається закритим і для людей, і для Бога.

Великий Піст — це час стриманості, умертвлення. Але при цьому не можна піст плутати з трауром. Ці речі просто несумісні. Й Церква не тільки визнає це, але наголошує на цьому, звертає на це особливу увагу своїх вірних. Навіть сам колір літургічних шат підкреслює це. В період Великого Посту і під час Св. Меси, й у Євхарітійних молебнах викоритовуються шати фіолетового кольору.

Може є рація відмовитися від однієї, другої пляшки горілки, від кількох пачок цигарок, а натомість на заощаджені гроші придбати буханець хліба чи пляшку молока та віднести їх самотній бабусі, що живе у сусідньому будинку? Може відмовитися від перегляду чергової серії улюбленого телесеріалу й відвідати батьків, чи просто знайомого, якому зараз зле? Просто порозмовляти, разом помолитися... Часто одне приязне слово, одна щира усмішка можуть зробити більше, ніж щедрі матеріальні подарунки, зроблені, як то кажуть, “без серця”. Може ця єдина усмішка поверне людині віру в людську доброту і допоможе повернутися до Бога. Допоможімо тим, які чекають на нашу простягнуту руку і добре слово...


 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні129
mod_vvisit_counterВчора1716
mod_vvisit_counterЗа тиждень129
mod_vvisit_counterЗа місяць62539
mod_vvisit_counterРазом3043975
We have: 88 guests online
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino