Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на VІ Неділю звичайного періоду, рік "А" E-mail
Субота, 11 лютого 2017 09:55

wira-i-rozumСир 15, 15-20; 1 Кор 2, 6-10; Мт 5, 17-37

«Ми говоримо про Божу мудрість у таємниці, приховану перед віками…». Ці слова з сьогоднішнього другого читання заохочують нас дати відповідь на одне дуже цікаве питання, яке напевно хоча б раз у житті ставить перед собою кожна людина, незалежно від віросповідання, світосприйняття, рівня освіти, тощо. Чи протирічить віра здоровому глузду?

Чи є дійсністю те, що буцімто наука заперечує християнське віровчення? Кого або що можна вважати остаточним авторитетом в науці?

Не тільки християни шукають відповіді на ці питання. Чесний атеїст, котрий щиро шукає істини, також має замислитися, чи достатньо є підстав для того, щоб відкидати Біблію і її головні мотиви, на скільки так зване “раціональне мислення” дійсно раціональне. І так само послідовники інших, нехристиянських релігій шукають відповідь на свої сумніви...

Тож яку відповідь потрібно дати на ці важливі питання? Перш за все треба з’ясувати, що таке віра. Цікаво, що Старий Заповіт практично не займається цим поняттям — вірою. Після того, як “Авраам повірив Богу, і це врахувалося йому в праведність”, про віру нічого не говорилося аж до часів Христа. Вихід синів Ізраїля з Єгипту, укладення Заповіту з Богом на горі Синай, отримання від Бога Заповідей, поселення в Обітованній Землі — це ті факти, в які не було потреби вірити. Навіть більше того, на приклад пророк Ісая радить проаналізувати ці факти. “Шукайте в Господній книзі й читайте!” — каже він. Й релігійний іудей не забов’язаний ні у що вірити. Він просто має виконувати вимоги Заповіту, що його уклали і багато разів відновлювали його пращури. Натомість віра необхідна для того, щоб впізнати в Ісусі обіцяного пророками Месію — Божого Сина. Й разом з тим сам Спаситель неодноразово доводив свою тотожність, пропонуючи лише проаналізувати факти і зробити вірні висновки. А Його учні мали віру, що базувалася на фактах. Особливо яскраво це виявлено в особі апостола Фоми — Фоми невіруючого, який мав особисто “побачити рани Ісуса і вкласти в них руку”, щоб повірити у Христове Воскресіння. Радимо почитати про це у 20 розділі Євангелії від Йоана.

І ось тут ми підходимо до дуже цікавого висновку. Тож значить ми маємо не лише “сліпо”, так би мовити, вірити, довіряти, а й аналізувати. Автор послання до Євреїв пише, що “Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих”. Це з 11 розділу цього послання. Тож віра огортає, діє в тій площині де ми не маємо можливості безпосередньо доторкнутися, побачити, скуштувати. На приклад, всі вірять, що колись жив гетьман Іван Мазепа, хоча ніхто з нас його особисто не бачив... І так само на віру ми приймаємо багато факті, що встановлені вченими. Так, на приклад, більшість з нас ніколи не зможе перевірити який тиск повітря на Евересті, чи тиск води у Маріанському Жолобі, або яка швидкість світла у вакуумі. Натомість ми читаємо праці вчених, які це встановили і віримо, оскільки не маємо підстав спростувати ці твердження. А наша впевненість, віра тим міцніша, чим більшим авторітетом користується вчений.

В науковій праці віра має дуже велике значення. все глибше пізнання світу призводить до того, що люди втрачають можливість безпосереднього контакту з предметом дослідження. Вчені відкривають нові правила квантової механіки, теорії імовірності, тощо — закони, які ми не можемо перевірити на власному досвіді, але в які віримо, оскільки маємо для цього підстави. Робота вчених полягає в тому, щоб зібрати достатньо фактів, які дають можливість зробити певні висновки.

І християнська віра, так само як і наведені вище переконання, є переконаністю, що базується на аналізі фактів. На приклад теорія еволюції, котра вважається науковою теорією, вимагає більше віри, ніж християнство. За часів панування тоталітаризму ця теорія стала догмою, у якій не можна було сумніватися. Але й досі багато хто, не замислюючись, приймають за істину в останній інстанції твердження теорії еволюції і вірять, що вона науково доведена. Але при цьому треба пам’ятати, що її доводили в спосіб, далекий від науки. Вчені мають вести дослідження і на підставі встановлених фактів будувати наукові теорії, в той час як прибічники еволюції намагаються підібрати факти так, щоб вони підтверджували їхню теорію. Сам засновник теорії еволюції Чарльз Дарвін був справжнім вченим. Можливо багато хто з наших слухачів навіть не знає про це, але наприкінці життя Дарвін почав сумніватися у справедливості власної теорії, оскільки не знайшов достатньої кількості підтверджень її достовірності. Але це не заважає його послідовникам, котрі, до речі, теж не знайшли таких доводів, сліпо вірити, що сама лише еволюція створила людину.

Сучасний рівень науки дає нам можливість переконатися у надзвичайній складності тієї матерії, яка нас оточує, з якої складається світ та й ми самі. Скільки різновидів елементарних частин відомо фізикам? А скільки ще не відомо? Вони складають атоми, кожний з котрих знаходиться на своєму, точно визначеному місці. З атомів утворюються молекули, з молекул — клітини, і так далі, і так далі. Кожна одиниця в цьому світі виконує свою оригінальну місію. Оточуючий світ — це досконала система, в яку людина легко вносить безлад, а потім, не зважаючи на весь свій інтелект, не може полагодити. І при цьому вірить, що вона з’явилася сама собою в результаті безцільного процесу еволюції...

Цікаво, якби на Марсі вчені знайшли звичайний цвях, яка була б реакція? Напевно одразу було б зроблено висновок про існування там певної цивілізації, певного творчого розуму. За формою цього цвяха, за матеріалом, обробкою, тощо можна було б зробити висновок про рівень розвитку техніки та інтелекта його виробників. А на Землі, навколо нас знаходься численні живі організми, кожний з яких на багато складніший за сучасний комп’ютер. І ми вперто стверджуємо, що їхнього Творця не існує! Хиба така віра має більше підстав для існування ніж віросповідання про Бога — Творця неба і Землі?

Одним з найнаївніших псевдонаукових доказів атеїзму вважається факт, що космонавти не зустріли в космосі ніякого Бога. І так само розмірковує кожна людина, котра не помічає, а точніше — не бажає помічать присутність Господа у власному житті. Мовляв, “я Його не бачу, то Його й нема”. Але таке мислення тільки на перший погляд здається раціональним. Бо якщо піти за такою логікою, то можна стверджувати, що, наприклад, мого прадіда ніколи не існувало, бо ж я його теж не бачу і не можу нікому показати. Але проаналізуємо факти: 1) в певному місті знаходиться його могила; 2) існують відповідні документи, що розповідають про різні періоди його життя; 3) можливо ще живі  люди, які його знали особисто; 4) існую я, що було б не можливе, якби не було мого прадіда. Звичайно скептик може стверджувати, що таке міркування хибне: в могилі лежить хтось інший, документи — фікція, свідки підкуплені, а моїм існування взагалі можна взагалі знехтувати. Але погодьтеся, що підстав для підтвердження тези скептика менше, ніж для віри в те, що мій прадід — реальна особа.

Точно так само, розмірковуючи про існування Бога, необхідно звернути увагу на наступні факти:

1)   існують Його творіння;

2)   існують документи;

3)   існують живі свідки — люди які на власному досвіді пересвідчилися у існуванні Бога, в Його милосерді.

Проживаючи в світі, сповненому різноманітних рослин і тварин, дивлячись на солідний архів документів — Біблію, й спостерігаючи, як християни впливали і впливають на світову історію, можна зробити розумний, дійсно логічний висновок: Бог існує і діє. Це — впевненість, що базується на фактах, обосноване переконання. І таке переконання можна і доцільно мати, незалежно від того, що Гагарін Бога не побачив.

Збираючи наукові факти, систематизуючи їх, створюючи нові теорії, вчені постійно знаходять більше питань і таємниць, ніж відповідей і роз’яснень. Та й просто подивімося на власне пізнання світу. В школі ми отримуємо велику кількість різноманітних знань. Але в інституті дізнаємося, що шкільні виклади були настільки спрощені, що описували лишень окремі частини цілого. А наукові дослідження дуже часто призводять до того, що людина починає сумніватися в справедливості тих знань, що їх набуто підчас навчання.

Наукові теорії, що їх висувають дослідники, настільки складні і протиричиві, що більшість з нас не спроможні до кінця їх зрозуміти і погодитися з тим, що вони достатньо добре описують явища оточуючого світу.

Ми можемо вважати Бога Альфою і Омегою, Початком і Кінцем всього що існує у Всесвіті, й при цьому абсолютно не конфліктувати з науковим знанням. Жодна наука не спроможна довести, що віра протирічить дійсності, а тому й не може впливати на релігійні переконання людини.

Але з іншого боку для християнина дуже важливо, що каже наука про документи, на котрих базується його віра — себто, про Біблію. Адже маємо визнати, що більшість християн не були б ними, якби не було підстав вірити, що ці документи — справжнє Слово живого Бога.

о. Павло Вишковський ОМІ

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні169
mod_vvisit_counterВчора1716
mod_vvisit_counterЗа тиждень169
mod_vvisit_counterЗа місяць62579
mod_vvisit_counterРазом3044015
We have: 110 guests online
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino