Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на ІV Неділю звичайного періоду, рік "А" E-mail
П'ятниця, 27 січня 2017 15:08

maxresdefaultСо 2, 2-3. 12-13; 1 Кор 1, 26-31; Мт 5, 1-12

Ми, християни, покликані до того, щоб наслідувати Ісуса Христа. Саме тому ми й називаємося християнами. Але що ж це означає з точки зору повсякденного, чи ще краще сказати, буденного життя?

А це означає проповідувати Добру Новину, Євангелію, власним життя, й робити це кожного дня. Тож щоб бути дійсним свідком Ісуса не достатньо лише вважати себе таким, але потрібно докладати зусиль для того, щоб глибше пізнавати Його, Його життя, Його вчення, вникати в Його слова та втілювати їх у своє власне життя. Інакше кажучи, ми маємо полюбити Господа, й тоді наші власні слова і вчинки набудуть потрібної сили в проповідуванні Євангелії кожному створінню...

Підчас таїнства святого хрещення ми померли та воскресли разом з Христом, стали новою людиною. Сам Ісус в сьогоднішній Євангелії від святого Матвія вказує нам, якою має бути ця людина.  Він аж вісім разів повторює: “Блаженні ви...”. Майже все сказано вже в першому з цих звернень, а далі тільки роз’яснюються різні аспекти цього головного блаженства: “Блаженні вбогі духом”.

Форма саме Євангельських блаженств не є цілком новою. Вже в Старому Заповіті є подібні вирази. Псалтир, тобто Книга Псалмів, розпочинається словом: “Блажен”. Це перше слово І-го псалму. “Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путі грішників не ступає, і на засідання блюзнірів не сідає, але в Господнім законі замилування має і над його законом день і ніч розважає”. Наступні псалми продовжують вступну думку, на яку ми щойно звернули увагу. Так, наприклад, 32 псалом сповіщає: “Блажен, кому простилося беззаконня, кому гріх покрито. Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в якого на душі нема лукавства”.

А 112 псалом каже: “Щасливий чоловік, що Господа боїться, що в Його заповідях вельми милується. Потомство його на землі буде потужне, рід праведників буде благословенний”...

Тож лише з цих трьох прикладів, перелік яких, звичайно, можна було б ще продовжувати дуже довго, ми бачимо характерну рису блаженств Старого Заповіту. Вони пропонують людині дорогу до щастя і дають мудрі поради з приводу того, як його досягти.

Євангелічні блаженства дещо інші. Ісус каже: “Блаженні ви...” Але Він не робить це для того, щоб лише запропонувати нам житейську мудрість. З вуст Христа лунає до нас радісна звістка: “Вже сьогодні існує для вас щастя, для вас, які віруєте в Мене. Щастя є між вами, з вами і в вас. Це не просто надія на майбуття, воно вже є тепер. Блаженні, чи пак щасливі, вбогі, стражденні, смиренні”...

Й від нас самих залежить прийняти чи відкинути ці блаженства. Тож приймімо їх, приймімо ці блаженства як заклик до радості та прославлення. Тут принагідно згадаємо наведені вище слова з першого псалму: “Блаженний чоловік,... що над Господнім законом день і ніч розважає”. Як же ж, все таки поєднані Старий і Новий Заповіт. Це також вказівка дороги і для нас. Часто звертаючись до слів Євангелії, що переказують нам Нагірну проповідь Спасителя та вникаючи, заглиблюючись в ці слова, ми зможемо отримати вказані там блаженства як покликання до вибору конкретного напрямку нашого життєвого шляху.

Тоді блаженства стануть для нас ніби дзеркалом, яке допоможе нам побачити ким ми насправді є сьогодні, й ким можемо стати завтра. І це ми будемо переживати з радістю і вдячністю... Перш за все нам треба оцінити те, що ми вже отримали від Бога ― дар життя, здібність присвячувати себе іншим, радість наших сердець. Це риси, що притаманні справжньому, свідомому християнинові навіть в хвилини найстрашніших випробувань і криз.

Божа любов завжди випереджає всі наші особисті зусилля на дорозі до святості. Це є дійсне й незбагненне диво Господньої любові, Його святого Провидіння. Адже саме Божа любов допомагає нам її прийняти, допомагає нам дозволити їй діяти в нас. Бо ж без неї, без цієї самої Господньої допомоги, без Його допомоги ми були б просто нінащо не спроможні.

Часом ми навіть не усвідомлюємо своєї слабкості, котра особливо являє себе саме тоді, коли ми сповненні пихи і гордості власними досягненнями. Це особливо стосується духовної площини життя. В святоотецькі літературі такий стан називається “прелестью” серця, й він є повною протилежністю блаженств.

Євангелія ― це Добра Новина, Блага вість. А блаженства кличуть нас до радості. Й цю радість, всі Євангелічні блаженства просто не можливо відділити від хреста Господа Ісуса. Радість, про яку каже Христос здається парадоксальною. Кого Він називає щасливими? Вбогих, а не заможних; переслідуваних, а не тріумфаторів; смиренних, а не пихатих.

На дорозі до щастя, ― як казав колись святий Франциск Асизький, ― попереду йде Сестра Біда. А за нею ― стражденні, смиренні, тихі, спраглі справедливості, миротворці, люди чистого серця, милосердні. Серед них ми бачимо мучеників і переслідуваних усіх часів.

Коли ми читаємо Нагірну Проповідь Спасителя, й зокрема Його слова про блаженства, то розуміємо, що життя християнина знаходиться між вбогістю і переслідуванням, так як життя самого Ісуса Христа пройшло між Віфлеємом і Голгофою.

Людина блаженств не застраховані, не забезпечені від страждань, але вона знає ту істину, яку святий Апостол Павло висловив в ІІ посланні до Коринтян: “Те, що одну мить триває, ― наше легке горе ― готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави, нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо ― дочасне, а       невидиме ― вічне” (ІІ Кор 4, 17-18).

Тема щастя, тема блаженства є однією з найцікавіших, найрізноманітніших, а часом, навіть, найболючіших тем, й то з різних точок зору. Не є виключенням і релігійна, духовна площина. Прагнення щастя є природною рисою людського характеру, рисою, закладеною в людину самим Творцем. Але розуміння цього щастя є таким розмаїтим. Один вбачає щастя в грошах, інший в славі, третій у алкогольній чи наркотичній відраді, четвертий в розпусті, тощо. Але всі ці “щастя” в лапках не є істинними, й тому ― швидкоплинні, ефемерні. Натомість є те, щастя, яке не проминає, саме тому, що воно ― правдиве.

Й саме до цього щастя веде нас дорога Євангельських блаженств. Не біймося вийти на неї. Може часом нам здається, що ми занадто слабкі, щоб крокувати цією вузькою стежкою, що веде до спасіння. Може часом страждання, випробування гнітять нас, породжують в наших душах сумніви і невіру. Але не піддаваймося!

Нам, слабким, грішним людям важко досягти повноти досконалості, неможливо бути абсолютно сталими, непохитними у вірі, у поступі до святості. Але на цій дорозі ми не самі. Бог сам підтримує нас, а в ті хвилини, коли нам здається що Він зовсім покинув нам, насправді саме Він веде нас своєю рукою через всі негаразди, через всі життєві бурі. Лише довірмося Йому, і сміливо йдемо шляхом восьми Євангельських блаженств.

о. Павло Вишковський ОМІ

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino