Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Проповідь на ІІ Неділю Адвенту, рік "А" E-mail
Неділя, 04 грудня 2016 10:11
2.niedziela.adwentuІс 11, 1-10; Рим 15, 4-9; Мт 3, 1-12
Сьогодні вже друга неділя Адвенту - часу радісного очікування і внутрішнього втишення. Це час, коли робимо "ревізію" власного життя та своїх прагнень і поглядів. І тому слід нам запитати себе як християнин, котрий співає: „Небесна Вітчизна", повинен ставитись до земної країни, в якій він народився і громадянином якої він є?

Найкраще місію християн у цьому світі окреслив невідомий автор другого століття у посланні до свого приятеля-поганина Діогнета: "Християни не відрізняються від інших людей ані місцем проживання, ані мовою, ані вбранням. Бо вони не мають власних міст, не вживають якогось надзвичайного діалекту, їхній спосіб життя не відрізняється нічим особливим. Своєю наукою вони не завдячують якимось ідеям чи мріям розбурханого розуму, не виступають, як багато інших на захист людських поглядів. Вони проживають у містах елінських чи поганських, як кому випало. Пристосовуються до місцевих звичаїв в одязі, їжі та способі життя. Але своєю поведінкою виявляють предивні і просто парадоксальні закони, якими вони керуються".
Отже, ким є патріот-християнин і який він? Християнин покликаний бути свідком Христа всім людям, але насамперед - своєму народові. Колись юдеї чекали від Христа, що Він визволить їх від римського панування. Вони сподівалися, що Ісус стане великим політичним вождем, Який поведе народ у боротьбі. Проте цього не сталося.
Ми можемо задати собі питання: чому? Чому Ісус не став юдейським царем? Що ж можна на це відповісти? Так, Ісус легко міг очолити революцію в Юдеї. Так, Він міг би принести народові перемогу. Проте це було б чимось надто мізерним, що Господь міг би дати нам через Свого Сина. Адже на кожен час знайдеться свій Ірод, Гітлер чи Сталін. Отож, Бог Отець через Ісуса Христа дав нам зброю на всі часи. Зброю, яка діє безвідмовно і має абсолютну і необмежену гарантію.
Чим є ця зброя? Христова зброя це - голі руки. Це любов і прагнення порозуміння та єдності. Ми називаємось християнами. Тому саме ми повинні показати світові цю зброю, яка гарантує перемогу і вільність власної країни.
Подумаймо зараз про країну де народився Ісус. Звернімо увагу - місце, де народився Господь, має найменшу територію з усіх країн на світі.
Палестина - це місце контрастів. Тут знаходиться Тиверіядське озеро, що має найбагатшу у світі фауну. І тут же знаходиться Мертве море, життя в якому неможливе.
Поверхня Палестини займає більше 25-ти квадратних кілометрів. За розміром це - одна з найменших країн на світі.
Долина ріки Йордану ділить всю Палестину на дві глибоко відмінні за природою та історичною долею частини. Це Західна від Йордану частина та Зайордання - Східна частина.
Західна частина складається з трьох областей - Галилеї, Самарії та Юдеї.
Галилея славилась родючістю та мальовничістю пейзажу. Вона має багато пагорбів. Головний з них - Тавор, де, за переказами, преобразився Господь.
Населення Галилеї було чисельним, багатим та працелюбним. Гилилеяни мали живий характер, були вразливими і запальними. Вони любили новизну та сміливі ідеї. І при цьому вирізнялись глибокою релігійністю.
В Галилеї жило багато поган. Постійне спілкування з ними виробило у галилеян дух терплячості, якого були позбавлені жителі Юдеї. Жителі Єрусалиму вирізнялися дріб'язковим формалізмом. Вони постійно дорікали галилеянам за ту легкість, з якоїю ті спілкувалися з поганами. А також висміювали їх нечітку вимову. Саме ця вимова видала Петра, коли він стояв у дворі Каяфи і чекав результату суду над Ісусом.
Головними містами Галилеї були: Тиверіада, Хоразин, та Витсаїда - батьківщина святих апостолів Петра та Андрія, а також і синів Заведеєвих - святого Йоана Богослова та святого Якова. Велике значення мав і Капернаум, де Спаситель прожив більшу частину часу свого суспільного служіння, а також Назарет, де Господь провів перші тридцять років свого життя. Великим містом був Наїн, де Ісус воскресив сина вдови. Тут треба назвати і Кану - місто, в якому Ісус Христос здійснив перше чудо - перемінив воду у вино.
За часів Ісуса Христа євреї поділяли землю за ступенем її святості. При цьому дуже точно визначали, які області входять до складу Святої Землі, а які ні.
Найбільш священна земля - це Єрусалим. На протилежній стороні цієї своєрідної шкали знаходилися землі за межами Ізраїлю.
Юдея та Галилея були серцем країни. їх розділяла Самарія, яка не належала до священих земель. І навіть ходити по цій території для євреїв було оскверненням. Проте, Ісус, як ми знаємо з Євангелія, часто ходив через Самарію. Може бути, що й це ставилось Йому у провину на суді синедріону.
Чому ж Самарія вважалася нечистою землею? Ще задовго до Різдва Христового забрали до полону десять колін ізраїльтян, на місце котрих переселили цілі колонії військовополонених. Прибульці змішалися з ізраїльтянами і засвоїли основні релігійні ідеї. Вони прийняли П'ятикнижжя Мойсея і стали поклонятись Яхве, але при цьому служили і своїм божкам. Таким чином релігія самарян була сумішшю істини з оманою.
І Самарія, і Галилея мальовничі й насичені рослинністю, землі. Але, здійснивши лише кілька денних переходів у сторону Юдеї, мандрівник опиняється в абсолютно позбавленому життя степу, всіяному кам'яними брилами. Чим дальше на південь, тим сильнішим ставало дихання пустелі і менше було придатної для землеробства землі. Зате родючими були каміння та гори, які містили залізо та мідь.
Звичайно, з давніх часів багато змінилося. Коли ізраїльський народ на чолі з Ісусом Навином вступив в Обіцяну Землю, більша її частина була покрита лісами. Ймовірно, їх було ще не мало навіть і в часи Ісуса. В Старому Завіті згадується багато видів дерев твердої та м'якої породи, а римляни навіть насаджували в Палестині ліси. Але сьогодні ті ліси майже зникли і ландшафт абсолютно змінився. Розкішні ліси Ізраїлю знищувались в безкінечних війнах, гинули від стад кіз, які об'їдали молоді пагони, і поступово зійшли на нівець. Хоча, наприклад, оливкові насадження Гетсиманського саду збереглися і до наших днів.
Ось такою була земля, де народився Спаситель. Нам Бог дав, дорогі брати і сестри - співвітчизники, дарував нам благодать жити нашій цій країні і саме в цей момент історії. Отож, цінуймо це так само, як і власне життя! І згадуючи землю Ісуса, молімося також за нашу землю за причиною святих заступників нашої землі Володимира та Ольги.
«Боже, Владико і Царю народів! Просимо Тебе за заступництвом Святої Ольги і Святого Володимира: наповни нас силою Твого Духа, Даруй нашим серцям мир, примнож надії на Твою любов. Пробуди в нашого народу устремління до миру й свободи. Зроби нас здатними творити наше спільне майбутнє.
Боже! Нехай Святий Дух змінює обличчя нашої землі та зміцнює Твій народ. Нехай Він допомагає нам зберегти Твоє Царство в особистому та родинному житті кожної людини, в житті суспільства та держави.
Убережи нас від егоїзму, не дозволь, щоб сильніші зневажали слабкіших. Захисти нас від ненависті та упередженості до людей, які мають інші погляди.
Навчи нас перемагати зло, але щоб водночас у кожній людині, яка чинить зле, ми бачили брата і не позбавляли її права на покаяння.
Навчи кожного з нас помічати власну провину, а не шукати скалки в оці ближнього.
Навчи нас бачити добро всюди, де воно є. Надихни нас ревно оберігати його, підтримувати й відважно захищати. Вбережи нас від брехні, яка губить мир. Дай нам мужність бути в правді.
Даруй нам хліб насущний. Благослови наші труди, Боже, Владико і Царю народів!». Амінь.

о. Павло Вишковський ОМІ
 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino