Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Великий Четвер: Меса Господньої Вечері E-mail
Четвер, 13 квітня 2017 13:46

w-czetwerДорогі, читачі! Починаємо з вами новий період Літургійного року – Пасхальне Тридення… Здавалось би, знову те саме, що і кожного року… Знову будемо брати участь у літургійних актах цих днів. По різному до них готуємось… Що являється особливістю Літургії?

Те, що Бог сам діє та виконує основне: утворює нове створіння, стає доступним, щоб ми могли з Ним мати відносини за посередництвом земних речей та наших дарів. А чи може взагалі грішна людина мати відносини з Богом, Святим і Всемогутнім? Може, і це завдяки тому, що Бог став людиною, став Тілом і у цьому Тілі постійно до нас приходить, тих, які живуть у тілі[1].

Також і цей час Пасхального Тридення даний нам є Церквою для того, щоб ми пережили його з Христом. Хтось переживе цей час духовно, а хтось можливо буде думати як встигнути все приготувати до Неділі Господнього Воскресіння, а хтось можливо всього й не розуміє, що відбувається, учасником яких великих подій та таємниці він являється… То що ж нас чекає протягом цих днів?

Так насправді, Пасхальне Тридення – це щоденна дорога християнина, по якій він слідує за Христом від Його Останньої Вечері, через Гетсиманський сад, судовий процес перед Пилатом, вирок, смерть на хресті аж до зустрічі з воскреслим Христом. На цій дорозі вчимося розпізнавати, а потім і наслідувати Господа. Від нас залежить чи уважно та старанно будемо слідувати цією дорогою.

Під час Пасхального Тридення здійснилася Пасха Ісуса Христа. Пасха, з єврейської «перехід» має історичний контекст, який стосується ночі визволення (переходу) ізраїльського народу з єгипетської неволі, врятованого Богом завдяки крові агнця. Ізраїльтяни святкували Пасху кожного року. До цього святкування нав’язав Христос, який у той час у четвер разом зі своїми учнями святкував свою пасху. Тим самим завдяки Господу Пасха набрала нового значення: визволення з неволі гріха та перехід до нового життя. Отже, Пасхальне Тридення – це три дні святкування муки, смерті та воскресіння Христа, через які здійснилася Пасха, тобто діло спасіння.

Пасхальне Тридення розпочинається Месою Господньої Вечері. У цей день Господь встановлює Таїнство Євхаристії та Священства, по суті словами: «Це є Тіло моє… це є Кров моя… чиніть це на Мій спомин…» (пор. Лк 22,19; Мк 14,22; Мт 26,26)[2].

Однак, під час сьогоднішньої Меси будемо чути уривок від євангелиста Йоана, а власне його опис омивання ніг. У цій сцені євангелист немов вкладає повноту слів, життя та страждання Христа. В омиванні ніг об’являється, що Ісус чинить і ким Він є. Він, котрий є Господом, принижується, знімає шати хвали і стає невільником, який стоїть біля дверей і омиває нам ноги – послугу, яку чинили невільники. Це сенс всього Його життя і страждання: схиляється до наших брудних ніг, до бруду людського роду і у своїй великій любові омиває нас та очищає. Обмивання ніг, яке виконували невільники, давало можливість гостям приступити до столу, до життя у спільноті. Ісус Христос нас немов робить здатними перед Богом та між собою взаємно сісти до столу, до життя у спільноті. Ми, які так часто не можемо витерпіти один одного, є непристойними по відношенню до Бога, стаємо Ним прийняті. Ми є обмиті Ним тоді, коли піддаємося Його любові і входимо в неї. Ця любов значить, що Бог нас приймає без попередніх вимог, навіть якщо ми не є відкриті на Нього та негідні Його, тому що Він, Ісус Христос, перемінює нас і стається нашим братом.

Цей опис Йоана показує без сумніву на те, що де Бог не ставить меж, людина може поставити. У цьому уривку бачимо дві такі межі. Перша з них видима у постаті Юди. Тут присутнє «ні» підступності та пожадливості, самодостатності, яка не бажає прийняти Бога.  Це є «ні», яке саме хоче творити світ та не готове прийняти дару Божої любові. «Краще вже бути винним, аніж платити борг монетою, на якій не викарбувано нашого візерунку. Цього бажає наша суверенність», - сказав якось Ніцше. Верблюд не проходить вушком голки, підносячи горб своєї гордості і таким чином не може пройти брамою милосердної любові. Напевно і кожному з нас, які будемо переживати цей день, потрібно поставити собі запитання, чи випадково і ми не є тими, котрим власна гордість та самодостатність не дозволяють виразити згоду на омивання і прийняття дару спасительної любові Христа. Разом з цією відмовою, яка може виникнути з гордості людини, існує також небезпека побожної людини, яку у цьому уривку Євангелія репрезентує апостол Петро. Його поведінка – це фальшива покора, яка не бажає величі, не бажає Бога, який до нас схиляється. За цією фальшивою покорою, також криється гордість, яка відмовляється прийняти пробачення та яка прагне чистоти, якої домагається лише власними силами. Бачимо фальшиву гордість та скромність, які не бажають прийняти Божого Милосердя. Однак, Бог не хоче від нас фальшивої скромності, що відкидає Його доброту. Він бажає покори, яка дозволяє себе обмити і в такий спосіб стається чистою. Це той спосіб, через який Господь бажає даруватися кожному з нас. Не будуймо границь Богу[3].

Пасха, яку цього вечора споживав Христос, надаючи їй нового значення, є також святом родинним. Ізраїльський народ не святкував її у святині, лише вдома. Дім родинний повстає як простір безпеки, порятунку. Господь також святкував Пасху у своєму родинному колі разом з апостолами, які творили Його родину. А зараз у Його святій Церкві ми також маємо можливість жити в Його домі. Саме Церква є тим домом, родиною Христа, а її віра муром, що оберігає нас від хаотичних сил, які бажають знищити світ. Мур цього дому підтримується Кров’ю правдивого Агнця - Ісуса Христа. Його любов’ю, яка є правдивим захистом проти сил зла, відновлює родини та наповнює нас правдивим миром.

Христос святкував Пасху у домі, однак потім вийшов, переступив право, яке забороняло у день Пасхи виходити за межі міста, вийшов у темряву. Те, що Христос вийшов, можемо зрозуміти наступним чином. Якщо муром Церкви є віра та любов Ісуса Христа, то Церква не може бути якимось закритим бункером чи замком, але відкритим містом. Віра завжди означає те, що ми виходимо разом з Христом, що не боїмося хаосу, тому що Він є сильнішим. Віра означає виходити за мури, щоб посеред хаотичного світу, міццю Христа будувати простір віри та любові. Господь вийшов – це ознака Його сили. Вийшов вночі до Гетсиманського саду[4].

На кінці сьогоднішньої Меси підемо дорогою Ісуса. В процесії з Пресвятими Дарами будемо йти за Ним в годині Його самотності, щоб не був сам. Ця дорога не може залишитися лише незрозумілим літургійним актом. Мусимо перемінити себе для того, щоб слідувати разом з Христом, шукати Його, арештованого, висміяного, зрадженого та не боятися засвідчити навіть у такій хвилині, що ми є Його, ми Христові.

О. Сергій Павліш, CM

Джерело: КМЦ


[1]пор. KARDINAL JOSEPH RATZINGER, Duch liturgie, DOBRA KNIHA TRNAVA, 2005, стор. 140-141.

[2]пор. JOSEPH RATZINGER/BENEDYKT XVI, Jezus z Nazaretu, Część II Od wjazdu do Jerozolimy do Zmartwychwctania, Jedność, 2011, стор. 138.

[3]пор. JOSEPH RATZINGER, Opera omnia, Tom XI, Teologia liturgii, Wydawnictwo KUL, 2012, стор. 290-292.

[4]пор. JOSEPH KARD. RATZINGER, Patrzeć na przebitego, Wydawnictwo Salwator, 2008, стор. 97-103.

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні2928
mod_vvisit_counterВчора3338
mod_vvisit_counterЗа тиждень6266
mod_vvisit_counterЗа місяць68676
mod_vvisit_counterРазом3050112
We have: 80 guests online
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino