Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Слово Боже, а навернення E-mail
П'ятниця, 07 квітня 2017 20:34

slowo-bozeВ січні 2016 року я переживав свої реколекції, такі «виняткові», бо восьмиденні, і в мовчанні. Монастир сальваторіанів в Кракові, реколекції переживало разом вісімдесят священиків. Кожного дня був час на особисте читання Слова Божого, бо це були реколекції lectio divinа.

 

Другого вечора реколекцій, сівши за письмовий стіл в своїй кімнаті, я подумав, що на початок я почитаю собі Слово призначене на завтра, з наміром по справжньому заглибитися в Нього наступного дня. Почав читати і відразу, м’яко кажучи, відчув силу Слова, хоч планував тільки вступно з ним ознайомитись. Це був сильний удар зі сторони Господа! Бог почав діяти, бо доторкнув тодішніх проблем мого життя. Тоді я ще більш чітко зрозумів, що слово - живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця. (Євр 4, 12); я повірив черговий раз, що: Моє слово, що виходить у Мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав. (Іс 55, 11).

Чому я говорю саме про Слово Боже?

Поволі закінчується літургічний період Великого посту 2017 року. У цих днях Господь закликає нас до переміни, оновлення духа. Вже перше Слово взяте з літургії першого дня Великого посту кличе: Наверніться до Мене усім своїм серцем у пості, у плачі і риданні.… (Jl 2, 12).

Бажаючи відповісти на це Боже покликання більшість з нас звичайно вирішує, що підчас Великого посту старатиметься бути кращим і буде боротися із своєю слабістю та гріхами ітд. І у цьому немає нічого поганого. Цього не можна перекреслити. Ми пам’ятаємо, що Церква наказує нам під час Великого посту молитву, піст та милостиню. Це наша традиція, про це говорять усі літургічні тексти Великого посту і ми не хочемо цього відхиляти.

Але існує певне «але»! На жаль, часто буває, що ми підчас посту кажемо самі собі: підчас посту я буду поводитися краще, але (і тут увага!!!) за цим рішенням не має НІЧОГО більше. Воно є зовсім позбавлене змісту. Тому у нашому житті нічого не змінюється. Виявляється, що під кінець Великого посту ми залишаємось такими самими, якими були на його початку. Розчаровані собою, ми сповідаємося перед святами і повторюємо, як кожного року: я хотів, але в мене знову не вийшло. Так діється тому, що ми робимо те, що ніяка розумна людина не робить, а саме починаємо будувати від даху замість від фундаменту. У такому випадку позитивний результат є просто неможливий. Адже гріх походить з серця людини (por. Mk 7, 20-23), тому її навернення також мусить зродитися у її серці. Не вистачить рішення: від сьогоднішнього дня я буду кращий. Мусить бути в серці оце «щось», ( я скоріше назвав його змістом рішення), що спричинить, що я дійсно буду навертатися. Що це таке?

Є різні можливості. Святий Дух нам їх підказує. Я згадаю лише про декілька з них. Це участь в Євхаристії частіше ніж тільки в неділю, це ревна молитва, підчас якої я буду просити Бога, щоб Він відняв в мене кам’яне серце і дав мені серце із тіла, щоб я міг виконувати Його заповіді (por. Ez 36, 26-27); це читання християнскої літератури, це свідома молитовна участь в богослужіннях Великого посту тобто в Хресній дорозі і Гірких Жалях, це врешті слухання Слова Божого! Зупинюсь на Слові Божім. Чому саме?

  1. По перше тому, що у цьому напрямку веде нас в навчанні верховного Пастиря наша Церква. Папа Франциск у своєму посланні на Великий піст 2017 року, розважаючи притчу про богача і Лазаря, говорить про Слово Боже, яке допомагає нам навертатися до Бога. Папа навчає: „Ця притча не має свого завершення і вона є посланням до всіх християн. У дійсності, багач, в якого залишилися живі брати, просить Авраама післати до них Лазаря, щоб їх попередити, на що Авраам відповідає: «Вони мають Мойсея і пророків, нехай їх слухають» (Лк 16,29). Та відповідаючи на зауваження багача, додає: «Якщо вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть якби хтось воскрес із мертвих, не повірять» (Лк 16,31). Таким чином виявляється справжня проблема багача: коренем його лиха є те, що він не слухав Божого Слова; це привело його до того, що він вже більше не любив Бога, і тому зневажав ближнього. Боже слово – це жива сила, здатна викликати навернення серця людей і заново скерувати людину до Бога. Наслідком закриття серця перед даром Бога, який промовляє, є закриття серця перед даром ближнього”[1].
  2. По друге тому, що я читаю власне інтерв’ю кардинала Роберта Сараха. Кардинал згадує про своє біблійне вивчення і цитує одну із проповідей Балдуіна із Форд: «Слово Бога, будучи одночасно Мудрістю Бога, проникає насправді глибше, коли Його сприймають з вірою та любов’ю. Що ж бо є неможливо для того, хто вірує? І що являється суворим для того, хто любить? Коли лунає голос Слова, воно проникає у серце як бойові стріли, котрі роздирають, як вбивані глибоко гвозді. Воно вникає так глибоко, що досягає до найбільш таємної глибини. Так, це Слово привходить на багато далі ніж обосічний меч, бо не має такої потужності ані сили, які б могли завдати такі чутливі рани, і людський розум не може охопити такої витонченої та пронизливої глибини. Вся людська мудрість, вся витонченість природного знання не в змозі досягти його гостроти.»[2].
  3. I на кінець тому, що я - також не випадково – читав в останньому часі коментар до Нагорної проповіді з Євангелія св. Матвея, у якому читаємо такі слова: ”Слухання Євангелія має бути початком переміни людини. Із слухання родиться віра (Rz 10. 17), яка самовиражається і здійснюється в конкретному відношенню та вчинках (Jk 2, 17-26)”[3].

Я вірю, що тільки тоді, коли мої рішення будуть опиратися на почутому мною Слові Бога, тільки тоді Слово Господнє як стріла проникне в мої найбільш таємні глибини. Тільки тоді, коли я регулярно, не поспішаючи і в тишині буду слухати Слово Господнє, тільки тоді це Слово буде для мене живучою силою і навертатиме моє серце. А коли моє серце буде навертатися, тоді також мої вчинки будуть інакші. І тільки тоді я також назовні буду «кращим».

Тому я пропоную ці останні перед Пасхою дні використати для слухання підчас літургії і для особистого читання Слова Божого. Нехай нам у цьому допоможе ефіопська поезія: „Прибудь до мене, царю Давиде, муже прекрасного Псалтuра, і залишися зі мною. Навчи мене потужності слів, які я промовляю в ці години. І коли мій язик буде невпевнено белькотiти, не перетни струн своєї арфи. Прибудь до мене, Давиде, любителю молитви. Залишися зі мною в цю годину і допоможи мені зрозуміти слова які промовляю. І коли мій язик буде невпевнено белькотіти, вчини, щоб я, більше, ніж твоя арфа, був уважний до кожної моєї хвалебної пісні. І коли натягаєш струни своєї арфи, нехай вона вражає в брами мого недбайливого серця, а з моїх нутрощів хай назавжди відійде весь тягар і смуток, щоб я з любов’ю повернувся до твого звичаю і щоб я, твій слуга, кликав тебе. Відкрий брами мого серця, щоб до нього ввійшло твоє прекрасне слово. Пішли сокиру слова, яка розвалить стіни мого затверділого серця, щоб ввійшли туди слова тобою мовлені. Благословенний чоловік, який розважає Твій Закон вдень і вночі. Освіти моє серце і розбуди мій розум, щоб він хвалив Найвищого. Молю Тебе взиваючи: Алілуя!”[4].


о. Павло Томис ОМІ



[1] Franciszek. Orędzie na Wielki Post 2017 r.

[2] N. Diat. Bóg albo nic. Rozmowa o wierze.

[3] Pismo Święte Starego i Nowego testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Wydawnictwo Świętego Pawła, s. 2148/2149.

[4] Muza chrześcijańskiego wschodu, s. 318.

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  

Проповіді

  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ
  
  
Copyright © 2009-2017. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino