Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Місіонери Облати збагатились на 6 нових блаженних E-mail
Понеділок, 12 грудня 2016 16:06

557-martyrs-of-laos-final_111 грудня молода Церква Лаосу святкувала беатифікацію 17 мужів, лаоських та європейських місіонерів, серд яких 6 місіонерів облатів Марії Непорочної. Коротко представмо життя цих облатів.


О. Жан Ватьє ОМІ  (1926-1967)
О. Жан Ватьє народився 22 березня 1926 року у місті Фурмі, що на Півночі Франції. Отримав Хрещення 25 березня у парафіяльному костьолі Пресвятої Діви Марії у своєму рідному місті.
Пізніше Жан пізнав всю біду масових міграцій, коли його родина змушена була покинути рідне місто і направитись в інший кінець Франції у Сан-Ліврад, де 1944 року він отримав середю освіту.
У листопаді 1944 року він був прийнятий до новіціату Місіонерів Облатів Марії Непорочної у Понтмані, і  на свято Всіх Святих у 1945 був прийнятий до Згромадження Облатів.
Через два роки був призваний до армії, і служив в якості прашутиста.
Після повернення  вступає до Вищої Духовної семінарії. 17 лютого 1952 року відбулося урочисте рукоположення Жана Вотьє.
Приїхавши до Лаосу 26 жовтня 1952 року отець Жан розпочав своє служіння серед бідних.
1963 року приєднався до спільноти місіонерів серед Кмхму (Kmhmu це корінні жителі північного Лаосу, що належать до хвилі південно-західних міграцій Тайсько-мовноних народів), які насамперед займались підготовкую катехистів які будуть відправлені до віддалених селищ. Він служить людям, що через війну були змушені покинути свої домівки.
Більшу частину своїх останніх років Жан проводить у селищі Хін Тан, де замйається справедливим розподілом гуманітарної допомоги. Це той момент, коли драма досягає свого свого піку, адже навіть у найбільшому горі знайдуться ті, що схочуть на цьому нажитись. Всіма силами він намагається допомогти бідним переселенцям, але його дії до недовподоби представникам збройних сил, які вважать що мають отримувати допомогу першочергово. Саме в цей момент отець Жан усвідомлює, що йому загрожує небезпека.
В ніч з 16 на 17 грудня 1967 року Жан Вотьє був убитий пострілом впритул. Він спускався з двома дітьми і ще декількома катехистами до найближчого селища, почувши постріли він наказав їм лягти на землю, сказавши «Не рухайтесь, не бійтесь, моліться». Діти почули «Вбити священника». Пролунав постріл пуля потрапила у шию, Жан вмовляв своїх нападників не вбивати, питаючи навіщо вони це роблять. «Замовкни!» - була відповідь і ще три постріли у груди, і так отець Жан Вотьє віддав своє життя. Він був похований у Вьєнтьяні на католицькому кладовищі.
Через декілька днів після смерті отця Жана Вотьє один з катехистів з Кмхму написав у листі до своїх батьків «Отець Жан загинув бо полюбив нас всім серцем і не хотів нас полишати».

О. Вінсент Ленорет ОМІ (1921-1961)
Народився 12 березня 1921 року у Франціїї.
Навчався теології в облацькому схоластикаті Іль де Франс де став свідком жахливої драми. Німецькими солдатами було вбито 5 молодих друзів, його товаришів по навчанню, самого ж Вінсента було заарештовано.
Після визволення, вирішив добровільно поїхати з місією до Лаосу. Це було важким випробовуванням для нього, він багато працював.
Пізнішетйого було відправлено до Банг Бангу (Муанг Кхан) це було маленьке поселення, буквально із жменькою християн. Служіння там було важким і небезпечним. Люди страждали від постійного перебування у зоні ризику, війна то й діло спалахувала на теренах їх земель, вона була безщадною довгі роки. Вінсент мав дати нову надію цим людям, це був справжній виклик. Він його прийняв, відважно, із захопленням, з відкритим серцем.
Його девізом по життю були слова Ісуса Христа про те, що немає більшого прояву любові, ніж віддати своє життя за іншого.
У четвер 11 травня 1961 року Вінсент відправився у сусіднє селище на своєму велосипеді. Селянин, що став очевидцем розповідає, як отець під’їхав до пропускного пункту і показав документи, його пропустили. Надалі священник скрився із виду. Пролунали постріли. Селянин не звернув на це уваги, для місцевих це було звичайною справою. Але через деякий час йдучи по своїх справах він натрапив на велосипед отця, недалеко він знайшов тіло Вінсента Ленорета.
Що стало причиною вбивства священника? – ненависть, до людей віри, до священників, до католицької Церкви. Один із друзів Вінсента Ленорета писав «Я впевнений що причиною його смерті була релігія, а точніше католицьке віросповідання».

О. Йосиф Боісель ОМІ (1909-1969)
Народився 20 грудня 1909 року у Бретані (Франція).
1938 року він приєднався до групи міссіонерів в Лаосі.
1945 року був заарештований Японськими солдатами. Але через рік зумігся повернутись до служіння в Лаосі, де проводив активну катехизацію серед людей, служачи бідним і хворим.
Згодом розпочався новий етап у житті Йосифа Боіселі, його відправлено на служіння до Паксану. Він писав у своїх листах: «Тут, я в місці, де жінки залишились одні, бо їх чоловіків було забрано до армії, де родини залишились розбитими...; Тут зібралися цілі поселення, що втікаючи від місця бойових дій переховуються в долині. Тут перебуває група з 60 родин, що покинули свої домівки, аби вберегти свою віру і віру своїх дітей».
Він приділяв багато свого часу і сил саме на допомогу бідним, стражденним, хворим і літнім людям. Про нього говорили як про людину з величезним серцем, людину з незгасною, палкою вірою.
Він постійно говорив про те, що живе у постійному ризику, але це становило частину його служіння. Він з впевненісттю казав, що готовий померти тут, у місіЇ і в жодному разі не хоче повертатися до Франції.
Смерть таки знайшла його у Паксані. Зі слів очевидця що перебував у той день разом із о. Йосифом Бойселем, вони їхали до одного з поселень, коли почулась стрілянина, його і молоду дівчину що перебувала з ними було поранено, а коли стрілянину відкрили у друге, кулі дістались і до отця. Два попадання у голову. Він помер миттєво, з широко відкритими очима, в яких натомість не було страху.
«Ми вдвох молилися до Господа. Я поклав свою руку на серце Терези, вона поклала свою на моє: об’єднані у стражданні. Ми Дякували Богу за отця Йосифа Бойселя: він нас захистив».
Йосиф Бойсель помер за віру у Христа. Там царювала ненависть до священослужителів, до віри, до Католицької Церкви і бажання винищити католицизм на цій землі.

О. Маріо Борзага ОМІ (1932-1960)
Народився 27 серпня 1932 року в Тренто (Італія).
1957 року відбулося його рукоположення в облатському схоластикаті, після чого він відправився з місією до Лаосу. Там він якнайшвидше встановив контакт з місцевим населенням, якому він мав нести Добру Новину. Він провадив катехизацію, навідував родини, давав раду хворим, що кожного дня стукали до його дверей.
25 квітня 1960 року він збирався відправитись в далеку дорогу до іншого селища у товаристві молодого катехіста. Це саме була подорож без шанси на повернення. Пошуки розпочаті після зникнення двох місіонерів не принесли жодних результатів. Двох апостолів було схвачено і вбито представниками партизанської війни.
О. Маріо Борзага писав у своєму щоденнику «Мене також вибрано для мучинецької смерті».

О. Мішель Кокулєт ОМІ (1931-1961)
Народився 18 серпня 1931 року на півночі Франції.
1956 року він написав своєму духівнику, що хотів би відправитись із місією до Лаосу.
1957 року він готовий був приступити до служіння у Лаосі. Він приділяв багато часу на спілкування з дітьми. Один з його підопічних, десятирічний хлопець писав: «Він проводив для нас катехези а пізніше роздавав нам цукерки. Він жив у костьолі, я згадую як він ходив вулицями містечка зі своєю Книгою і молився. У нього була чорна сутана і велика віра. Бачивши його люди заспокоювались і підбадьорувались. Він мав силу проганяти злого духа».
Один із священників згадував його такими словами: «Його обожнювали всі, жив він дуже бідно, але його відданості не було меж. В ті скрутні часи ми всі більше або менше були сповненні бажання зазнати мучинецтва, віддати своє життя за Христа. Ми не боялися засвідчувати наші погляди і через це наше служіння завжди перебувало під загрозою. Нашим завдання було йти до хворих, знедолених, і проповідувати, нести Євангеліє людям».
Одного дня недалеко від Ксин Конгу, Мішеля зупинило двоє солдат: «Ваш духівник просить вас повернутись до Ксин Конгу», звернулись вони до священника. «Це не правда. Мій духівник казав мені інакше». Цей короткий діалог був роковим для Мішеля Кокулєт. Солдати полишили свої велосипеди і відвели його на іншу дорогу, там його було вбито. Його тіло покоється у безіменній могилі в лаоській землі.
«Він був сяйвом для знесилених людей. Він був людиною гумору, неймовірного гумору. Він їх любив… Чудовий Пастир. Мішель не тікав від кривдників, його було вбито за його служіння».

О. Луї Леруа ОМІ  (1923-1961)
Нардився 8 жовтня 1923 року у Нормандії. У 22 роки вирішив стати Місіонером Облатом Марії Непорочної.
Відправився у місію до Лаосу, 6 років його служіння там були визначними для жителів поселень в яких він служив. Він вів щоденник місії під назвою «історичний кодекс» у якому він засвідчував власну радість, описував власні страждання від спеки та від нестачі наполегливості у вірі тутешніх християн. Але він не покладав рук, часто мусив проходити по 5 годин пішки аби добратись до деяких поселень.
18 квітня 1961 року о. Луі Леруа молився у маленкому бідному костьолі. Група партизан зайшла обшукати храм і сказала отцю Луї слідувати за ними. За словами жителів поселення, він знав, що йде назавжди. Він натягнув свою сутану, взяв свій бревіарій під руку і попрощався з присутніми. Він пішов за солдатами з непокритою головую, босий.
Його допитували, били в обличчя і обдавали вогнем до тих пір, поки обличчя не втратило людської подоби. Деякі християни, що жили неподалік бачили всю цю сцену здалека але не впізнали його. Трохи пізніше вони почули кілька пострілів і на цьому все скінчилось.
О. Луі Леруа писав: «Так, тут дорога до святості не є сяючою, але я щасливий, що служу саме тут».
Він згадував: «Пам’ятаю, як я прийшов до одного поселення і провів там ніч євангелізуючи, але місцеві не виказували жодного зацікавлення до релігії, тоді я вперше зрозумів що це може тільки Бог Отець, зі Свого Великого Милосердя обернути душі до Себе».
О. Жан Ватьє ОМІ  (1926-1967)

Молитва за заступництвом мучеників з Лаосу

Всемогутній Боже,  Ти є Отцем усього людства.
Щоб народити до життя Твій народ в Лаосі і його вдосконалювати,
Ти дарував Блаженному Йозефу Тао Тєну і його товаришам,
священикам і мирянам,
непохитну вірність для Христа Спасителя і Його Церкви,
довірених їм людей, і вимогам їхнього покликання.
Ти нагородив короною мучеництва їх неподільну самопожертву для місії серед незліченних перешкод.
Просимо Тебе дозволь і  нам,  наслідувати  приклад їхнього життя: вірно  прямувати  за  Ісусом
і щоденно служити найбіднішим з числа твоїх дітей,
щоб одного дня ми могли разом з ними
ділити в небі віковічне Пасхальне Свято.
Просимо про це через Твого Сина  Ісуса Христа,
Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог на віки вічні. Амінь.

 

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino