Євангелізувати вбогих послав мене Господь

You need to upgrade your Flash Player
muzeum 250x170
Не було сумнівів, що католицьке телебачення в Україні буде! E-mail
Четвер, 10 грудня 2015 13:41

DSC00328Друга частина інтерв`ю з засновником Телебачення Віковічного Слова в Україні. Говорили про зустрічі зі святим, Радіо Марія та EWTN.

Отче, Ви згадували, що двічі зустрічались з Йоаном Павлом ІІ. Як ці зустрічі виглядали?

Коли я навчався в Римі, спочатку спочатку я бігав на кожну аудієнцію – можна сказати, як хлопчик – оскільки ходив зустрічатись від імені тих, які не мали цієї можливості в Україні.

 


 

Я думаю, це велика благодать Риму – використати цей час бути у святих місцях і бути з Петром наших часів, з вікарієм Христа.

Коли Папа проїжджав поряд – це теж було дуже близько, була це якась духовна близькість. Пощастило мені також зустрітись з Папою особисто.

Як це відбулось?

Це було в 95-му році – рівно 20 років тому, коли я ще був семінаристом. Мав бути проголошений святим наш засновник Євген де Мазенод – і оголосили конкурс – треба було прочитати 2 його книги. Близько 200 осіб брало участь у конкурсі. В мене була мрія зустрітись із Папою ще з молодих юнацьких часів. По суті марні були шанси.

Я ті 2 книги вивчив майже напам’ять – і це дало мені нагоду виграти конкурс, зайняти перше місце, нагородою якого був виїзд до Риму.

Ми брали участь в аудієнції з Папою. Я був із групою наших генеральних настоятелів, провінціалів як семінарист і стояв позаду. Папа поцікавився у нашого генерального настоятеля в яких країнах і містах працюють Місіонери Облати. Вони відповіли. Папа перепитав, чи є хтось з України? І всі розступилися – сказали: Ходи! Папа тебе кличе! Папа міцно тримав мою руку, питав, звідки я – я сказав, що з Бару. Він каже: «О! Конфедерація барська!».  І уділив мені благословення щоби відновлювати Церкву в Україні. Це була перша зустріч чи святим Йоаном Павлом ІІ.

1a8f1abe-9e75-4e79-a5f5-a0927f10b527

А якою була друга зустріч?

Друга особиста зустріч  - перед його смертю. Папа запрошував до себе деяких священиків в приватну каплицю, аби звершити Службу Божу, - і я був одним з трьох запрошених. Тоді вже Папа був дуже хворий.

Інші зустрічі – це вже після його смерті. Я мав нагоду бути на похороні – і кілька разів був дуже близько цієї домовини.

3ce02205-d17b-4248-8505-760c9439b5f8

Ви також, будучи в Медіа-Центрі, багато їздили з мощами  Йоана Павла ІІ. Чи можете Ви зараз пригадати якесь чудо, свідком якого були?

Те, що ми отримали таку можливість – і мощі – то чудо, і те, що був створений Католицький Медіа-Центр. По суті, засновником Медіа-Центру був святий Йоан Павло ІІ тому, що він мав приїхати в Україну – і створився Медіа-Центр, щоби надавати інформацію про Католицьку Церкву, про зустрічі Папи у Львові і у Києві.

Особливим чудом було те, що ми отримали такі мощі, таку нагоду їздити ще напередодні беатифікації з цими мощами – вони ще були закриті в шкатулці. Була велика набожність у Папи. Що було якесь чудо, справді я зараз не пам’ятаю. Я по суті говорив про всі чудеса Папи, які були, а щоб в Україні – то не пам’ятаю.

Ви є автором досить великої кількості книг. Звідки Ви черпаєте натхнення, звідки ці теми?

Ну, я думаю, що це теж пов’язано з Йоаном Павлом ІІ. Коли він сказав ці слова на тій зустрічі, що йди і будуй Церкву в Україні, я повернувся в семінарію – тоді був семінаристом третього року, думав, як я тут можу це зробити. Тоді прийшла перша ідея: може написати про Церкву в Україні польською мовою. І коли будемо продавати ці книги – вони будуть як цеглинки на будову монастиря в Обухові.

І як було з цією книгою?

Написав я книгу, пішов до настоятеля про дозвіл. Він каже: добре, але цю книгу треба видати. Це не тільки написати – це дуже дорого – видати. Якщо твої настоятелі в Україні дадуть кошти на це – то ти зможеш видати.

Ну звичайно мої настоятелі в Україні сказали, що якщо ти знайдеш кошти – то можна видати.  Я після того пішов в бібліотеку семінарії і дивився, хто видає такі книги, і висилав до різних організацій прохання про кошти на книгу.

І о одну організацію, яка не дала відповіді я по суті кожного місяця писав. І через якийсь рік – може менше, ніж рік, вони відповідають. Їх це дуже вразило, зазвичай вони такі справи не спонсорують. Це було прохання на 3000 книг, але їх так вразила ця витривалість, що вони дали кошти на 5000 книг. Ну ці 5000 книг в Польщі розійшлися десь так за місяць чи два. Потім було друге видання – 10 тис. примірників. Потім знову і знову. І так поки я був дияконом це було десь 25 тис. примірників. Це була така перша ідея.

А далі?

Потім це вже йшло завжди з потреби часу. Я працював форматором – тобто, в преновіціаті, і бачив, що багато осіб питали, як розпізнати своє покликання, які критерії. Ці критерії були дуже прості, однак ніхто не написав такої книги. І тоді постала книга про розпізнання покликання. Це завжди була відповідь на голос Церкви.

99d278bf-cd7d-4c45-b7a9-ac36610ff59e

Чому остання книга про мирян?

Тому, що просто ніхто ще не написав про мирян до цієї пори.  Зараз починаю книгу про милосердя, бо буде Рік Милосердя. Коли я пишу книгу – завжди говорю, що це остання. Тому що багато труду, багато зусиль, багато всього. Але виходить, що потім ще є наступна, і зараз говорю, що точно це є остання. Тому, що все це пишеться коштом часу і багатьох різних речей. А часу зараз все менше й менше. Ось так.

Звідки у Вас виникла ідея про Телебачення Віковічного Слова?

Перед телебаченням було радіо. Як знаєте, Католицький Медіа-Центр теж робив програми – радіопрограми «Кредо» у співпраці з Дмитром Парубцем. Він був головним редактором, але по суті тексти створювались у КМЦ. Деякі сьогоднішні працівники такі, як о. Сергій Панченко, перед тим – о. Олександр Зелінський – вони були цими першими помічниками, що тренувались на радіопрограмі «Кредо» і більше всього «Кредо» записувалося в КМЦ, в першій студії.

Коли я навчався в Римі – дуже популярним, загальновідомим, було «Радіо Марія». Мені вдалося достукатись до Емануеля Ферраріо – це президент «Радіо Марія» – і запросити його, щоби створити це радіо в Україні. Тоді були зв’язки – мене запрошували в ефір, у Мілан.

Тоді ще я не думав взагалі працювати в медіа. Я працював у формації – і готувався до праці в формації. Але справді потім Бог складає все, як мозаїку, все, що в нашому житті є – потрібно – і вже наперед передбачено Богом. І коли вже виник Католицький Медіа-Центр і ця радіопрограма «Кредо» - ці зв’язки з Емануелем Ферарріо відновилися – і він приїхав в Україну.

Пам’ятаю, як перед його приїздом казав до одного єпископа, що ми думаємо створити радіо – він казав, що це неможливо. Не вірив. Але Господь якось нам підказував іншу думку, що якщо це можливо в 50-ти інших країнах – чому в Україні це не можливо? Українці – люди, які працюють набагато важче від багатьох народів, і мають так само і руки, і ноги – чому це неможливо? Для Бога – все можливо. Так само потім ця документація з «Радіо Марія», всі ці труднощі, затвердження – Бог це все розв’язував в один момент.

Тобто для нас вже були перші стежки й дороги протоптані для того, щоби приготувати телебачення. Потім стояв вибір: радіо вже мало відкритись, і Всесвітня організація  «Радіо Марія» поставила вимоги, що потрібен був священик, і потрібна була група осіб – тоді йдемо далі. Ми священика якраз тоді в згромадженні не мали – щоби ще одного, крім мене, на постійно і тільки для радіо.

«Радіо Марія» стартувало в Запоріжжі. Спочатку в співпраці з теперішнім єпископом Яном Собіло пробували там, тому що він був найбільш відкритий – і думали, що поза Києвом є найлегше. Але там було дуже важко з персоналом із мирян – і ми домовилися з о. Яном Собіло, що він дає священика. Він тоді був Генеральний вікарій Харківсько-Запорізької дієцезії, а ми даємо людей – і так створюється радіо. З нашої сторони це був перший склад людей – в старому офісі Медіа-Центру – готувалися програми, а він дав священика, який вже тут продовжував справу з радіо.

Тобто, початок «Радіо Марія» був у Медіа-Центрі?

Так було.  А після того просто Бог показав, що з Ним все можливо. І по суті, ми як Медіа-Центр створювали якісь такі маленькі фільми. Бо тоді ми мали стару відеокамеру.  І ми створювали такі невеличкі фільми, у співпраці з іншими. Ми вже почали бути на телеканалах, тоді почалися трансляції на Різдво і на Пасху – з Папою, якихось інших подій, інавгурацій Папи, похорон Папи. Тобто співпраця з каналами вже досить міцно зав’язалася. І в мене була велика мрія – зробити фільм про переслідування Церкви в Україні, бо нашу Україну знали лише у зв’язку з Чорнобилем, а в нас було багато іншого, справжнього, щоби показати світові.

І як Ви реалізовували Вашу мрію?

Я написав тоді сценарій цього фільму – і висилав скрізь. Між іншим, до Мела Гібсона, до Зануссі – до багатьох інших відомих осіб.  Взагалі ці сценарії пропадали, а один теж надіслав до Матері Анжеліки. Тому що почув від наших отців-облатів – теперішній о. Андрій Мадей, який в Туркменістані, що є така особа, яка мала цю ревність.

І вони відповіли, що не мають коштів на створення такого фільму, але є їхній менеджер в Європі – це Аян Мюррей – він був тоді в Англії – і невдовзі має приїхати. Оскільки це телебачення в Європі, то вже не було сумнівів, що телеканал може бути і в Україні – якщо радіо вже існує – то чому не телебачення?

І коли приїхав Аян Мюррей – це було вже лише справою домовленості, коли ми відкриваємо телеканал в Україні. Тобто, ми спочатку теж пробували – через кабельне телебачення це було найпростіше. І Бог допомагав – Бог дуже допомагав – давав людей з телебачення, фахівців, які далі цю справу провадили.

Як ваша делегатура Місіонерів Облатів Марії Непорочної готується до ювілею Милосердя?

Ми маємо подвійний ювілей: рік Милосердя і 200-ліття заснування нашого Згромадження. І для нас це неймовірний час! Ми готувалися до цього 200-ліття – протягом 3-ох років. Кожна спільнота мала завдання роздумувати над текстами Слова Божого, наших Конституцій і правил – і ділитись у спільноті вірою. І це, по суті, було вже підготування.

І наш отець генерал заохотив наше згромадження, щоби ми  цей день, цей ювілей нашого 200-ліття – щоби ми не провели в гучних банкетах, в святкуваннях. Однак щоби провести годину на Адорації, годину – в службі найбіднішим.

А ми як делегатура заохочуємо, щоби це не була година, а щоби це був цілий рік. Якщо це буде справді – то це буде щось неймовірне. Звичайно, для нас цей час милосердя, це заклик, щоби подвоїти нашу місіонерську ревність. Для мене, наприклад, це буде безперервне проповідування – більше місяця реколекцій в багатьох парафіях. Але це найсуттєвіше – йти на адорацію, йти служити найбіднішим.

IMG 3522

Дякуємо, отче Павле, за розмову! Хай Бог додає Вам сил у служінні, а Непорочна допоможе гідно пережити цей ювілейний рік!

Розмовляла Аліна Петраускайте

 Перше фото - з сайту credo, решта - з приватного архіву о. Павла Вишковського ОМІ

За матеріалами: Католицький Медіа-Центр

 
  • Polish (Poland)
  • Ukrainian (Ukraine)
  • English (United Kingdom)
  
  
  
25 РОКІВ СЛУЖІННЯ МІСІОНЕРІВ ОБЛАТІВ В УКРАЇНІ

Наш банер

180x112
  
wrodarczyk

muzeum 180x170
  
zaproszenia
Copyright © 2009-2018. Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Powered by ArtGattino